Метою прийняття даного закону є здійснення оптимізації надання базових адміністративних послуг, оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації, а також – удосконалення процедур та умов надання адміністративних послуг.
Проаналізувавши Закон в аспекті реєстрації місця проживання громадянина, постає питання: яким чином дані зміни призведуть до оптимізації надання адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання. В той же час положення Закону вносять ряд суперечностей в правове регулювання в даній сфері.
Даним законом, зокрема, шляхом викладення ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» змінюється порядок реєстрації місця проживання особи. Серед положень, що містить Закон, варто звернути увагу на наступні:
1. Незрозумілим є, наприклад, у якому вигляді має надаватися згода іншого законного представника на проведення реєстрації місця проживання особи. Варто звернути увагу, що вичерпний перелік документів, подання яких вимагається при проведенні реєстрації, вказаний в ч. 3, 4 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який не передбачає письмову згоду законного представника в якості обов’язкового документа при реєстрації. Водночас факт надання згоди має якимось чином підтверджуватися. Тому є досить серйозні підстави вважати, що без такої письмової згоди працівники органу реєстрації будуть відмовляти у проведенні реєстрації, що буде незаконним.
Таким чином, дані суперечності та неузгодженості будуть призводити до поширення корупції, з якою так бореться керівництво нашої держави.
2. Також, на нашу думку, варто звернути увагу на те, що Законом передбачається можливість реєстрації місця проживання через представника. В цьому випадку представнику необхідно разом із заявою та всіма необхідними документами додатково подати документ, що підтверджує повноваження особи як представника, тобто оформлену належним чином довіреність фізичної особи на представництво інтересів.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.
Однак, варто зазначити, що жодного встановленого законодавством порядку доручення, крім надання довіреності вищезазначених особам, не передбачено. Тому Закон фактично дублює по кілька разів свої ж положення, що призводить до обтяження його змісту та погіршує можливість тлумачення його тексту.
Вважаємо за необхідне звернути увагу на наступні, на нашу думку, спірні положення, які явно не оптимізують надання даної адміністративної послуги та не ведуть до оптимізації системи органів надання послуг:
1. Законом передбачається створення органу реєстрації, який має діяти при органах місцевого самоврядування та здійснювати свою діяльність за рахунок коштів бюджетів територіальних громад. Таким чином, для виконання даного закону необхідно створити нові органи, зі своїм штатом та технічним забезпеченням, що призведе до значного навантаження на бюджети територіальних громад. При цьому, центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відносилися дані питання раніше, не ліквідовується.
2. Законом передбачається створення Реєстру територіальних громад, який має бути у кожної адміністративно-територіальної одиниці, та розпорядником якої мають бути органи реєстрації при органах місцевого самоврядування. Тобто, дані реєстри є відособлені один від одного, порядок їх комунікації невідомий, при цьому поряд з даними реєстрами також залишається діяти Єдиний державний демографічний реєстр, який поряд з Реєстрами територіальних громад дублюватиме одну і ту ж інформацію.
Отже, виходячи з вищенаведеного, вважаємо за необхідне зазначити, що прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», на нашу думку, абсолютно не вирішує поставлених перед ним завдань та потребує значного вдосконалення.
Черкасов Денис
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки