Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000 р. № 560 (далі — Інкотермс-2000), під час укладення зовнішньоекономічних договорів термін DDP означає, що продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає із самої розшифровки назви терміна — «Поставка зі сплатою мита», тобто очистити товар для імпорту та сплатити будь-які збори, що випливають із цього.
Проте, якщо сторони бажають виключити із зобов’язань продавця сплату деяких витрат, що підлягають сплаті при імпорті товару (таких, як ПДВ), це повинно бути чітко визначене у відповідному застереженні в договорі купівлі-продажу.
Узявши на себе зобов’язання за договором нести витрати, пов’язані з митним очищенням товару, постачальник-нерезидент не має можливості самостійно сплатити ці витрати при наданні вантажної митної декларації. Відповідно до Митного кодексу України (далі — МКУ), фактично такі витрати несе декларант (платник податків). Зокрема, декларантом може виступати митний брокер (ст. 265 МКУ). При цьому за умовами договору DDP постачальник-нерезидент зобов’язаний відшкодувати понесені витрати.
Тож, податківці зазначають: якщо, згідно із договором, укладеним між митним брокером та імпортером, сплата ПДВ до бюджету під час розмитнення товарів здійснюється через митного брокера, такий імпортер — власник товарів має право віднести суму ПДВ до податкового кредиту на підставі митної декларації, у якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару, за умови перерахування ним коштів митному брокеру до моменту розмитнення товару. Якщо хоч одна з вказаних вище умов не виконується, то імпортер — власник товарів не матиме права на віднесення до податкового кредиту таких сум ПДВ.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки