Мінсоцполітики нагадало, що статтею 24-1 Закону визначено: роботодавцю компенсуються витрати на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.
Тривалість компенсації витрат роботодавця, який працевлаштовує внутрішньо переміщених осіб з числа категорій громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону, понад шість місяців, але не більше дванадцяти календарних місяців, визначається рішенням регіональних координаційних комітетів сприяння зайнятості за погодженням із відповідними територіальними органами державної служби зайнятості.
Надання відповідної компенсації за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах безстрокових трудових договорів Законом не визначено.
Однак Мінсоцполітики зазначило, що Законом не встановлено обмежень щодо можливості сторін продовжити трудові правовідносини після закінчення дії строкового трудового договору.
Таким чином, відповідно до статті 39-1 Кодексу законів про працю України, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Порядок здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для осіб, зазначених у статті 24-1 Закону, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 24-1 Закону).
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки