У відповіді фахівці ДФСУ зауважують, що відповідно до частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є:
для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої ст. 4 Закону N 2464, - сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464, - сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Згідно з загальними положеннями Закону N 2464 максимальна величина бази нарахування ЄВ - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄВ (п. 4 частини першої ст. 1 Закону N 2464).
На сьогодні прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1378 гривень.
Максимальна величина, на яку нараховується єдиний внесок, дорівнює 23426 гривень (1378 грн. х 17).
На суму заробітної плати, яка перевищує максимальну величину, ЄВ відповідно до Закону N 2464 не нараховується та не утримується.
Пунктом 9 прим. 5 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 визначено, що платники ЄВ до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір ЄВ, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону N 2464 для платників ЄВ, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону N 2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - Коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування ЄВ в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці збільшилась на 20 і більше відс. порівняно з середньомісячною базою нарахування ЄВ платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік.
Для розрахунку Коефіцієнта враховується лише заробітна плата, на яку нараховується ЄВ, тобто в межах максимальної величини бази нарахування ЄВ застрахованої особи.
Виходячи з зазначеного, у разі якщо сума нарахованого доходу на одну застраховану особу в 2014 році та звітному місяці 2015 року перевищують максимальну величину бази нарахування ЄВ, то такий роботодавець не має права на застосування Коефіцієнта, оскільки не виконується перша умова для застосування Коефіцієнта, визначена п. 9 прим. 5 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464, а саме: база нарахування ЄВ в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці повинна збільшитись на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування ЄВ платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки