Через вiдсутнiсть належних органiзацiйно-технологiчних умов на пiдприємствi може мати мiсце зупинення виробничого процесу (повнiстю або частково окремих структурних пiдроздiлiв). Така ситуацiя називається перiодом простою.
Частиною 1 ст. 34 КЗпП передбачено, що простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, потрiбних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами.
Попередження про початок простою має бути своєчасним (усне або письмове).
У перiод простою працiвники можуть знаходитися як поза межами пiдприємства, так i постiйно перебувати на робочих мiсцях для термiнового їхнього залучення до виконання вiдповiдних робiт.
Потреба у присутностi або вiдсутностi деяких працiвникiв у перiод простою може бути врегульована правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства.
Адмiнiстрацiя пiдприємства на перiод простою повинна надати працiвникам вiдповiднi вказiвки щодо їхнiх подальших дiй (залишити свої робочi мiсця у зв'язку з простоєм чи залишатися на роботi).
Слiд зауважити, що вiдповiдно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону працi» умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови мають вiдповiдати вимогам законодавства.
Пiдставами для початку простою на пiдприємствi можуть бути як пошкодження виробничого обладнання (аварiя), обставини непереборної сили (пожежа, посуха, вiйськовi дiї), iншi невiдворотнi обставини, так i тимчасова вiдсутнiсть сировини, вiдсутнiсть попиту та ринку збуту тощо.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 34 КЗпП у разi простою працiвники можуть бути переведенi за їхньої згоди з урахуванням спецiальностi i квалiфiкацiї на iншу роботу.
Переведення на iншу роботу має вiдбуватися на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї (на весь час простою) або на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, цдгзнаходиться в тiй же мiсцевостi (на строк до одного мiсяця).
Переведення на iншу роботу на iнше пiдприємство обмежене одномiсячним термiном.
Якщо працiвник вiдмовиться вiд переведення, його не можна притягати до дисциплiнарної вiдповiдальностi.
Уносити вiдомостi про тимчасове переведення на iншу роботу, пов'язане з простоєм на пiдприємствi, до трудової книжки працiвника не передбачено.
За частиною 2 ст. 113 КЗпП про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб. Зазвичай працiвник iнформує свого безпосереднього керiвника.
Порушення такого обов'язку може бути пiдставою для притягнення працiвника до дисциплiнарної вiдповiдальностi.
На перiод простою оформляється вiдповiдний акт, в якому мають фiксуватися обґрунтованi причини, що призвели до зупинення роботи, початок i дата можливого поновлення виробничого процесу, наслiдки простою, рекомендацiї щодо шляхiв подолання наслiдкiв простою та запобiгання таким явищам у подальшому. Акт повинен затверджуватися наказом (розпорядженням) по пiдприємству.
На пiдставi вiдповiдних актiв, службових записок, протоколiв виробничих нарад по пiдприємству видається наказ (розпорядження), в якому оцiнюється ситуацiя, що склалася на пiдприємствi, iз зазначенням: причин простою; списку працiвникiв, яким слiд виплачувати заробiток за час простою; потреби присутностi або вiдсутностi працiвникiв на роботi; дати орiєнтовного закiнчення простою; осiб, якi здiйснюють контроль за виробничим процесом; заходiв стосовно подолання простою та його наслiдкiв тощо.
Пiсля вiдновлення виробничого процесу власник або уповноважений ним орган, як правило, iнформує про це всiх працiвникiв пiдприємства.
Порядок оплати часу простою передбачений ст. 113 КЗпП.
Простiй може бути таким, що стався як з вини працiвника, так i не з його вини. Крiм того, простiй може бути встановлений на перiод освоєння нового виробництва (продукцiї). Вiд цього залежатиме розмiр оплати часу простою.
Так, вiдповiдно до ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку, не нижчого вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу) (встановлений мiнiмальний розмiр виплати в разi простою). Проте колективним договором можна передбачати i вищий розмiр оплати перiоду простою.
Частиною 3 ст. 113 КЗпП передбачено, шо за час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпечна для життя чи здоров'я працiвника або для людей, якi його оточують, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.
Якшо простiй стався з вини працiвника, то перiод такого простою не оплачується (ч. 4 ст. 113 КЗпП).
Крiм того, власник або уповноважений ним орган може провадити робiтникам доплату до попереднього середнього заробiтку на перiод освоєння нового виробництва (продукцiї) (не бiльш як шiсть мiсяцiв).
Якщо простiй не буде належним чином оформлений, то цей перiод оплачуватиметься на загальних пiдставах.
Якщо буде виявлено факти порушення трудових прав працiвникiв, профспiлковий орган може забезпечити їхнiй захист в установленому законодавством порядку. Водночас працiвник має право самостiйно оскаржити порушення своїх прав у судовому порядку.
Головний спецiалiст, Iгор БИЦЬ
"Праця i зарплата" N 37 (953), 07 жовтня 2015 р.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки