Вже пройшло достатньо чимало часу після першої хвилі шоку, зумовленого введенням нових правил податкового обліку при обчисленні податку на прибуток, а саме з того моменту, коли навіть фінансові директори, не вірячи своєму щастю, розгублено питали «так що – і витрати на розваги та алкоголь можна відносити на валові?». Наразі такого роду питання вже не шокують, але відповідь все ще дивує бухгалтерів.

Між тим, усвідомивши безповоротність головування бухгалтерського обліку при обчисленні податку на прибуток, бухгалтери продовжують (або тільки починають) ретельно вивчати національні та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. І тут треба визначитись, згідно яких стандартів компанія буде вести облік – національних чи міжнародних. Дане рішення має бути закріплене в наказі про облікову політику.

Одним з коригувань, що може впливати на суму нарахування з податку на прибуток, є коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень). Тож давайте спробуємо розібратися, чи відноситься так званий «ассruals» до резервів (або забезпечень) у розумінні національних стандартів бухгалтерського обліку.

Перш за все, пропонуємо з`ясувати значення терміну «accrual», тобто що саме розуміє бухгалтер під цим поняттям. Беручи до уваги міжнародну бухгалтерську практику, термін «accrual» (буквально - нарахування) найчастіше використовується у якості складової більш об’ємного визначення – «accrual method» (метод нарахувань, один із основних принципів бухгалтерського обліку).

Проте в українських реаліях під «accruals» зазвичай розуміють нарахування, що проводяться в обліку (бухгалтерському, управлінському) у певному періоді у зв'язку з наявною інформацією про операцію, яка має попередньо розраховану суму витрат або доходів (без первинного документу), та відповідне сторнування (відшкодування за рахунок «ассruals») в періоді отримання остаточних відомостей (є в наявності первинний документ), які вносяться в дані облікової системи. Тобто найбільш відповідний переклад даного терміну – «тимчасове нарахування».

Такі тимчасові нарахування доречно поділити на два види:

  • Накопичувані - відносяться до постійних операцій з періодичними розрахунками, виставлянням рахунків. По цих витратах - зазвичай періодично (щомісячно, щоквартально або щорічно) - робляться і накопичуються у балансі записи про нарахування (рахунки нарахувань є балансовими) в кореспонденції з відповідними рахунками витрат. Прикладами накопичуваних тимчасових нарахувань можуть бути: a) витрати на аудит; б) витрати на виплати річних премій працівникам - найчастіше йдеться про такі виплати, як щорічний бонус (з відповідними податками та іншими нарахуваннями);
  • Разові - відносяться до конкретної операції, не підтвердженої зовнішніми (первинними) документами. По цих витратах зазвичай робиться одне нарахування. До них відносяться різнорідні витрати, документи по яких не отримані в звітному періоді. Прикладами таких витрат, які найчастіше стають об'єктом тимчасових нарахувань, є телефонні, поштові та інші комунікаційні витрати, витрати на страхування, паливно-мастильні матеріали, оренду, комунальні витрати та інше.
Давайте визначимо, як саме класифікувати такі тимчасові нарахування – як зобов’язання (кредиторська заборгованість) або як забезпечення.

П(с)БО 11 "Зобов'язання" містить наступні визначення:

  • забезпечення - зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу;
  • поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
Якщо взяти разове тимчасове нарахування, що базується на попередньо розрахунковій сумі, наприклад такі як телефонні, поштові, комунальні витрати, витрати на ПММ, то вони практично завжди не співпадають із сумою, яка згодом зазначається у первинних документах (рахунках на оплату, актах, тощо). Тобто на момент здійснення такого разового тимчасового нарахування сума зобов’язання є невизначеною, а тому класифікується як забезпечення.

Окрім того, іноді разове тимчасове нарахування відображається з урахуванням валютного еквіваленту, що також призводить до того, що сума тимчасового нарахування є попередньою, тобто невизначеною на момент нарахування.

Також дуже часто тимчасові нарахування не мають точної дати погашення – наприклад, договором передбачена оплата рахунку протягом 5-ти днів після його отримання, але наперед ми не можемо передбачити дату отримання такого рахунку, дату оплати, а отже дату погашення зобов’язання.

Проаналізувавши природу накопичувальних тимчасових нарахувань, можна стверджувати, що це є забезпечення.

Повертаючись до питання обчислення податку на прибуток, необхідно зазначити, що на суму тимчасових нарахувань (забезпечень) бухгалтеру потрібно відкоригувати фінансовий результат щодо оподаткування у відповідності до ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, бухгалтеру потрібно звикати з думкою, що нарахування «ассruals» є обов’язковим не тільки з точки зору вимог П(с) БО України, але й виходячи з норм Податкового кодексу.

Отож, відійшовши від прискіпливого податкового обліку, бухгалтери кидаються в обійми так званого «creative accounting», тобто творчості в бухгалтерії.

Сподіваємось, що бухгалтери не залишаться наодинці з труднощами «творчої бухгалтерії», а будуть долати цей тернистий та невідомий шлях разом з податковими інспекторами.

Наостанок пропонуємо вашій увазі бухгалтерські проводки:

Дата Найменування операції Дт Кт Сума, грн.
31.03.2015 Тимчасове нарахування «accruals» витрат з оренди офісу 92 474 10 000
30.06.2015 Оренда офісу згідно первинного документу (сума витрат з урахуванням ПДВ 13 800 грн., ПДВ 2 300 грн.) 6415 63 2 300
та
474 63 10 000
92 63 1 500
або
92 474 -10 000
92 63 11 500
Автор: Олена Згортюк

По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки

По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки