Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується лише на підставі постанови держвиконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а держвиконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. Зокрема, підприємець самостійно виконав рішення про стягнення боргу, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою (ДВС) примусових заходів виконання.
Чинним законодавством передбачено, що при отриманні документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання держвиконавець закінчує виконавче провадження. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Тому при розгляді питання правомірності дій органу ДВС щодо стягнення з боржника виконавчого збору має бути обов’язково встановлено факт учинення держвиконавцями в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення: звернення стягнення на кошти та інше майно, на зарплату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки