З такою точкою зору, звичайно, важко не погодитися.
Проте якість тексту закону подекуди є такою, що навіть аси бухгалтерії не спроможні усвідомити наміри урядовців, які інінціювали внесення «трансфертних» змін до ПКУ.
Погляньмо, наприклад, на деякі положення п. 39.3.2.5. ПКУ:
«Під час визначення для цілей оподаткування рівня рентабельності контрольованих операцій можуть бути використані такі фінансові показники:
<…>
г) чиста рентабельність витрат, що визначається як відношення прибутку від операційної діяльності до суми собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) та операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);
ґ) рентабельність операційних витрат, що визначається як відношення валового прибутку до операційних витрат (адміністративних витрат, витрат на збут та інших), пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг)».
Зверніть увагу на формулу «операційні витрати (адміністративні витрати, витрати на збут та інших), пов’язані з реалізацією товарів (робіт, послуг)».
Як можна її розтлумачити ?
З точки зору теорії бухобліку зазначений вираз взагалі є беззмістовним.
Адже вказані в дужках види витрат за визначенням вважаються не пов’язаними з реалізацією. Саме через відсутність такого зв’язку вони не належать до собівартості реалізації, і в бухгалтерський класифікації віднесені до статей витрат поточного періоду.
Якщо мова в даному випадку не йде про прямий зв’язок з реалізацією, то сенсу у згадці про зв’язок з реалізацією взагалі немає. Адже зрозуміло, що в широкому розумінні так чи інакше всі операційні витрати непрямо можуть пов’язуватись з реалізацією.
Виникає просте питання : навіщо ж в тексті ПКУ згадувати про зв’язок непрямих операційних витрат з реалізацією?
Невже для того, щоб дати податківцям зайвий привід морочити бухгалтерам голови?
А може причина такої нісенітниці в тому, що декому з законотворців бракує економічної освіти?
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки