Прогул за своєю юридичною сутністю є грубим та зухвалим порушенням юридичних норм, що отримали своє закріплення в трудовому законодавстві, та моральних норм, які є загальноприйнятими в громадянському суспільстві. Чи дозволяє чинне законодавство працедавцеві з власної ініціативи розірвати трудовий договір, який укладено на невизначений строк, з одинокою жінкою, що, маючи дванадцятирічного сина, водночас вчинили такий проступок?
Правове регулювання вищевказаного питання здійснюється за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, безпосереднім суб’єктом яких є одинока мати, що, маючи малолітнього сина, водночас вчинили прогул без причин, що за своєю сутністю не є поважними,
здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Україна, будучи демократичною країною, народ якого є законослухняним, в особі уповноважених нею, як центральних, так і місцевих органів влади, забезпечує якісну охорону різних за своєю юридичною суттю прав та свобод, які вітчизняним законодавством гарантовано фізичним особам, що працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором на підприємстві, установі організації будь-якої форми власності, а також в фізичних осіб-підприємців. Зокрема згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України кожному з таких працівників гарантується належний захист від незаконного звільнення.
Окрім того, не треба забувати про те, що під особливою охороною держави в особі уповноважених нею органів перебувають окремі соціальні інститути. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство, материнство й батьківство, про що закріплено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткий зміст вищезазначених норм в частині звільнення одинокої матері, яка, маючи дванадцятирічного сина, водночас вчинила без поважних причин дисциплінарний проступок, який називається «прогулом», конкретизується іншим нормативно-правовими актом. Що це означає?
Одним з найголовніших учасників трудових правовідносин є працедавець. Без цієї особи виникнення вищевказаних стосунків не вважається можливим. Дане судження пояснюється тим, що трудовий договір є юридичним фактом, що обумовлює неодмінну появу відносин, що за своїм змістом є трудовими. А безпосередніми учасниками зазначеної домовленості є відповідні суб’єкти, під одним з яких треба розуміти особу, що використовує найману працю.
Правовий статус, гарантований працедавцю, є складним та багатогранним. Зокрема згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вказана особа може розірвати не тільки строковий трудовий договір, термін чинності якого не завершився, а й трудовий договір, укладеного на невизначений термін, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без причин, що за своєю сутністю не є поважними.
Однак поодинокі працівники є істотними винятками зі вказаного правила. Зокрема згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП України, працедавець не може звільнити окремих працівників, до відповідного переліку яких, наприклад, належить: одинока жінка, при наявності в неї дитини, вік якої не перевищує 14-ти років, окрім тих випадків, які стосуються повної ліквідації підприємства, установи, організації, але обов’язковим працевлаштуванням такої працівниці.
Отже, працедавець не може розірвати трудовий договір, що є безстроковим, з певними учасниками трудових правовідносин. Одним з таких працівників, наприклад, є одинока мати, яка вчинила прогул без поважних на те причин, маючи сина, що досягнув дванадцятирічного віку.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки