Коментар до необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами»
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі – Порядок) прийшов на зміну Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок, затвердженому наказом МФУ від 21.03.2012 р. № 377, та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984.
Причиною затвердження Порядку Мінфіном цілком логічно є вимоги і ПКУ, і Положення про Міністерство фінансів України, які уповноважують саме цей орган на видання саме такого нормативного акту. Так, згідно з п.1 Положення Мінфін «забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску».
Та оскільки МФУ мав привести у відповідність до чинних повноважень Порядок, то й сам зміст його логічно було б «підкоригувати». Проте стверджувати, що Порядок набув кардинальних змін, я не став би.
Як і раніше Порядок застосовуватиметься при оформленні результатів документальних перевірок платників податків:
- юридичних осіб,
- їх відокремлених підрозділів,
- постійних представництв та
- представництв нерезидентів.
Дія цього Порядку не поширюється на оформлення результатів перевірок контрольованих операцій відповідно до ст.39 розділу I ПКУ, а також на перевірки фізичних осіб, які мають «свій» Порядок перевірок, затверджений Наказом МФУ від 14.03.2013 р. № 395.
Звернемо увагу на деякі цікаві положення Порядку.
Акт чи довідка?
Як і раніше перевірка може закінчуватися складанням акта або ж довідки. «У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень – довідка документальної перевірки».
Як раніше ДПАУ, так і Мінфін марно намагається привласнити собі повноваження у сфері процесуального права та надати акту і довідці певної доказової сили. Так, відповідно до п. 2 Порядку акт документальної перевірки є «носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства», контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а довідка – «носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства».
Слід нагадати, що відповідно до ст. 94 ККУ «слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення». А відповідно до ч.2 ст.84 ККУ документи віднесено до доказів, які оцінюватимуть потім в суді судді. Тому надання Мінфіном акту та довідці доказової сили чи ненадання її ніяким чином не впливає на статус їх як доказів. І акт і довідка залишаються документами, які суд може сприймати чи не сприймати як доказ, не залежно від того, що саме Мінфін написав у Порядку.
А от щодо порядку викладення в акті інформації стосовно порушень податкового законодавства слід мати на увазі, що відповідно до п.5 Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, мають викладатися в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та повною мірою з посиланням на:
- первинні документи,
- регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності,
- інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також
- податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Та й адміністративний процес тут в нагоді може бути. Так згідно із ст.70 КАСУ докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Тож якщо в результаті складання акту перевірки та зазначення в ньому фактів податкових порушень без відповідних посилань, платник зможе в адміністративному суді стверджувати та довести, що акт складено із такими порушенням закону, то порушення податкового законодавства, зазначені в ППР, вважатимуться ніяким чином не підтвердженими доказами.
Відповідна вимога міститься і в п.4 Порядку, яким врегульовано порядок оформлення описової частини акту. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення має бути:
- чітке викладення змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначення періоду (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- зазначення первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведення регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, та доказів, що підтверджують наявність факту порушення;
- зазначення переліку відсутніх чи не наданих первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення;
- запис про отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
- факти надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій, факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку.
До того, як акт перевірки буде складено.
Представники контролюючого органу зобов’язані до підписання акта (довідки) документальної перевірки врахувати пояснення (у разі наявності), надані посадовими особами платника податків або його законними представниками під час перевірки. Порядок містить механізм залучення так званих постійних комісій із розгляду спірних питань при відповідних контролюючих органах. Ці комісії залучаються ще до того, як акт буде складено, а саме у разі виникнення спірних питань та наданні заперечень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки.
Отже, суб’єкт, перевірка якого здійснюється, може надавати заперечення ще до того, як буде остаточно складений акт. Робити це варто хоча б для того, щоб акт не мав переконливого вигляду у разі, коли суд розглядатиме його як доказ та оцінюватиме його доказову силу.
Стосовно підписання акту перевірки
Коли акт (довідка) документальної перевірки складено і зареєстровано в органі ДФС, він надається платнику податків або його законному представнику, який зобов’язаний його підписати, хоча й має право відмовитися від підпису.
У разі відмови посадових осіб платника податків від підписання акта (довідки) документальної перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт про відмову від підписання та ставиться відмітка в самому акті (довідці) документальної перевірки. В самому ж акті про відмову від підписання акта (довідки) документальної перевірки ставиться відмітка про ознайомлення (відмову від ознайомлення) платника податків або його законних представників зі змістом акта (довідки) документальної перевірки, а також про ознайомлення з наслідками такої відмови.
Сама по собі відмова нічого не дає платнику податку щодо його податкових обов’язків, проте акцентує увагу на існуванні конфлікту щодо викладеного в акті, а отже й привертатиме відповідну увагу того, хто цей конфлікт в силу своєї компетенції має усунути (вирішити).
Не підписаний та не отриманий платником акт перевірки податківці повинні надіслати йому поштою у порядку, визначеному ст.58 глави 4 розділу II ПКУ для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках контролюючий орган складе відповідний акт.
Не отримувати такий акт у поштовому відділенні з правової точки зору сенсу не має, оскільки відповідно до ст.58 ПКУ у разі коли пошта не може його вручити платнику податків через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рекомендований лист, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, акт вважатиметься врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Після того, як акт отримано.
Як і раніше платник податків у разі його незгоди з висновками документальної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, має право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків (при проведенні документальної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи – до контролюючого органу, який проводив перевірку) протягом 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки) документальної перевірки. Ці заперечення, у разі їх подання, стають невід’ємною частиною (додатком) до акта (довідки) документальної перевірки і далі акт розглядатиметься усіма уповноваженими на це органами в сукупності із такими запереченнями. Отже за наявності наміру оскаржувати результати перевірки варто прискіпливо поставитися до складання заперечень на акт, суті порушень, зазначених контролюючим органом та їх детальному спростуванні.
Контролюючий орган зобов’язаний розглянути заперечення протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання та надіслати платнику податків відповідь рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тобто знову ж таки у порядку, визначеному ст.58 глави 4 розділу II ПКУ. Такі заперечення на акт перевірки може розглянути й зазначений вище орган – постійна комісія при відповідному контролюючому органі.
За наявності бажання узяти участь у розгляді заперечень останній повинен вказати про це на самих запереченнях при їх поданні контролюючому органу. У такому разі контролюючий орган зобов’язаний повідомити такого платника податку про місце і час проведення розгляду, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за 2 робочих дні до дня їх розгляду.
За результатами розгляду заперечень складається ще один документ, який називається висновок. У ньому повинні бути зазначені наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підсумки щодо обґрунтованості заперечень. Такий висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов’язки, при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Сам висновок платнику податку не вручається. Йому контролюючий орган надсилає обґрунтовану письмову відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яку підписує керівник контролюючого органу, або його заступник чи особа, яка виконує обов’язки керівника.
На цьому усі процедури зі здійсненням перевірки контролюючим органом завершуються, а акт (довідка) документальної перевірки з іншими матеріалами перевірки після прийняття за ними відповідних рішень та вжиття інших передбачених законодавством заходів передається до структурного підрозділу контролюючого органу, у якому зберігається справа платника податків. Строк зберігання актів (довідок) та інших матеріалів документальних перевірок у контролюючих органах становить 5 років.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки