Відтворення матеріалу у будь-якій формі повністю або частково можливо лише з письмового дозволу необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки.

На підприємстві працює лише директор: чи потрібен наказ про облікову політику

На підприємстві працює лише директор. Чи потрібно в такому разі затверджувати наказ (положення або інший розпорядчий документ) про облікову політику? Чи це не обов’язково?

ВІДПОВІДЬ: Складати чи не складати розпорядчий документ про облікову політику, не залежить від того, скільки працівників трудиться на підприємстві. Пояснімо.

Чинним законодавством установлено, що підприємство може самостійно вибрати форму організації бухобліку на підприємстві (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, далі — Закон про бухоблік). Однією з таких форм є самостійне ведення бухобліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Тож ситуація, коли на підприємстві працює лише директор, і на нього покладено функції ведення бухобліку, цілком можлива.

Законом про бухоблік чітко встановлено, що облікову політику підприємство самостійно визначає за погодженням із власником (власниками) або вповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів (ч. 5 ст. 8 згаданого Закону). Таку ж думку висловив Мінфін у своїх Методичних рекомендаціях щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом від 27.06.2013 р. № 635 (далі — Методрекомендації).

І оскільки за організацію бухобліку відповідальність несе власник (власники) або вповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємствомвідповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону про бухоблік), то за таких обставин саме директор (за погодженням із власником) повинен подбати про наявність наказу про облікову політику підприємства¹.



¹ Зауважимо: фахівці Мінфіну також наголошують, що питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника (власників) підприємства (лист Мінфіну від 21.12.2005 р. № 31-34000-10-5/27793). І хоча Мінфін у своєму листі говорить лише про власника, це зовсім не означає, що саме власник завжди повинен затверджувати цей наказ (положення). Наприклад, якщо у посадовій інструкції директора зазначено, що на нього покладено обов’язок затверджувати облікову політику на підприємстві, тоді директор як уповноважена від власника (власників) особа (діє від їх імені), у міру виконання своїх безпосередніх трудових функцій, цілком правомірно має право на затвердження такого наказу (або іншого розпорядчого документа). Однак, завважте, що у випадку коли такі функції директора НЕ прописані в трудовому договорі (посадовій інструкції тощо), то обов’язок затвердження розпорядчого документа про облікову політику покладається саме на власника підприємства (рішення загальних зборів).



І хоча вимоги складати розпорядчий документ про облікову політику законодавство прямо не містить — ми би все-таки радили це зробити. Оскільки від наявності розпорядчого документа, який визначає основні засади облікової політики, залежить і можливість підтвердження особливих варіантів ведення бухобліку (а саме у випадках, коли законодавством установлено декілька варіантів, як от — вибір методу амортизації). А тому — й підтвердження та обґрунтування тих чи інших витрат у податковому обліку та методів їх визначення (див., приміром, ухвалу ВАСУ від 10.11.2010 р. № К-53278/09 у справі № 09/4659а). Яскравий тому приклад — калькулювання собівартості, адже саме в наказі про облікову політику визначається перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (пп. 2.1 Методрекомендацій). Детальніше про необхідність такого розпорядчого документа читайте в матеріалі «Облікова політика на підприємстві: чи обов’язково потрібен наказ або положення про неї».

Отже, незважаючи на те що на підприємстві працює лише директор, складати наказ про облікову політику ми б усе-таки радили.

По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки