Законодавство України дає можливість працівникові самостійно розпорядитися своїми невикористаними відпустками при звільненні. Працівник може вимагати надати йому невикористану щорічну (додаткову та/або основну) оплачувану відпустку, а після цього звільнити його. Тоді датою звільнення буде вважатися останній день відпустки, обчисленої сумарно (тобто обох її видів). І навіть якщо людина працювала за строковим договором і час відпустки перевищить термін його дії, все одно зберігається можливість реалізувати таке право. Трудовий договір в такому випадку триває до закінчення відпустки.

Інша альтернатива для працівника, який звільняється, – отримати грошову компенсацію за додаткову відпустку при звільненні. Норма про виплати грошової компенсації поширюється на невикористані календарні дні всіх видів щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

Компенсації підлягають:

• щорічні відпустки;
• основні відпустки;
• додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
• додаткові відпустки за особливий характер праці;
• додаткові соціальні відпустки працівникам, які мають дітей;
• інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Компенсації не підлягають:

• відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
• відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років;
• додаткові відпустки у зв’язку із навчанням;
• творчі відпустки.

Розмір та механізм нарахування компенсації за невикористану відпустку прописаний у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Порядком передбачено коригування виплат, що враховуються при розрахунку середнього заробітку та нараховані до такого підвищення на коефіцієнт підвищення окладів (тарифних ставок) на підприємстві.

Кількість днів відпустки вираховується пропорційно відпрацьованому періоду. Розмір компенсаційної виплати визначається за правилами, які діють при підрахунку середнього заробітку за час відпустки.