Нерідко спадкоємці стикаються з тим, коли від певного юридичного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, або немає можливості одержати чи відновити загублений, знищений, пошкоджений документ. Як приклад, після здобуття нашою країною незалежності, почався активний переклад прізвищ на українську мову при заміні старих паспортів на нові, що в свою чергу викликало помилки при написанні прізвищ. Це призвело до того, що написання прізвища особи в різних документах відрізняється від його написання в паспорті, а коли спадкоємці хочуть отримати свідоцтво про право на спадщину, отримують відмову від нотаріуса. Такі проблеми вирішуються судом в порядку окремого провадження, який є видом непозовного цивільного судочинства і в порядку якого розглядаються цивільні справи. Реалізація права на отримання спадщини у такому випадку залежить від встановлення судом юридичного факту, який в свою чергу породжує юридичні наслідки. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Таким чином, якщо наприклад у заповіті чи в іншому правовстановлюючому документі є помилка, спадкоємцю необхідно звертатись до суду із заявою про встановлення факту належності документу. Така заява подається до суду за місцем проживання особи. При цьому необхідно подати докази того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. Це узгоджується з правовою позицією вищого судового органу в українській системі судочинства і за умови правильної підготовки відповідної заяви спадкоємці як правило отримують від суду позитивні рішення та реалізують свої спадкові права.