Юридичні особи, які сплачують за рекламу за допомогою корпоративної платіжної картки через міжнародні платіжні системи, повинні дотримуватись положень Інструкції, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (постанова Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5).
Так, відповідно до п.п. 2 п.109, п.п. 7 п.2 Положення № 5, а також керуючись ч.1 ст. 15 Закону України від 04.10.2014 р. № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», юридичним особам с корпоративною платіжною карткою дозволено здійснювати розрахунки за одним зовнішньоекономічним договором за один операційний день до 150 тис грн.
При цьому довіреною особою подається авансовий звіт за витрачені з карти кошти з додаванням роздрукованого підтверджуючого електронного документу. А підтвердженням витрати грошових коштів при придбанні юридичною особою послуг на іноземних інтернет-сайтах буде виписка банку, який випустив таку платіжну картку та відповідна квитанція від постачальника послуг.
Підприємства обліковують витрати на рекламу за правилами бухгалтерського обліку. Якщо ЗЕД-послуги отримує підприємство з великими доходами, то його фінансовий результат може бути відкоригований на податкові різниці:
- відповідно до п.п. 140.5.2 ПКУ - на суму перевищення договірної (контрактної) вартості придбаних послуг над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 ПКУ;
- відповідно до п.п. 140.5.4 ПКУ – на суму 30% вартості послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), придбаних у нерезидентів (у тому числі нерезидентів – пов’язаних осіб), зареєстрованих в державах (на територіях), вказаних в п.п. 39.2.1.2 ПКУ, тобто за Переліком «низькоподаткових» країн (постанова КМУ від 27.12.2017 р. № 1045) та Переліком організаційно-правових форм (постанова КМУ від 04.07.2017 р. №480).
Що стосується ПДВ, то оскільки місце постачання послуг розташоване на митній території України, то відповідно до п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, не зареєстрованими як платники податку, є отримувач послуг.
Базою нарахування ПДВ у такому випадку є договірна вартість послуг (п. 190.2 ПКУ). При цьому вартість послуг перераховується в національну валюту за курсом НБУ, що діяв на дату виникнення податкового зобов’язання.
Зобов’язання з ПДВ з послуг нерезидента з місцем постачання на території України нараховують за правилами згідно п. 187.8 ПКУ – на дату списання коштів з банківського рахунку платника в рахунок сплати послуг або на дату оформлення документу, що підтверджує факт постачання послуг нерезидентом.
Сума нарахованих ПДВ-зобов’язань відображається в податковій накладній, оформленій на таку операцію (п. 208.2 ПКУ). Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, буде основою для відображення нарахованої суми ПДВ у складі податкового кредиту підприємства (п. 208.2, п.п «в» п. 198.1., п. 198.2 ПКУ).
У випадку, якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, податкова накладна не складається (п. 208.4 ПКУ). Форма розрахунку податкових зобов'язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з цього податку, затверджується у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ.
Крім того, відповідно до п.п. 141.4.6 ПКУ резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.
Сума доходу, з якої належить виплатити дохід, визначається за курсом НБУ, що діє на дату виплати такого доходу.
При цьому, у разі несплати або несвоєчасної сплати податку підприємство повинне буде сплатити штраф відповідно до ст. 127 ПКУ.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки