Автор: Лютий Максим Володимирович, необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки, (необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки).

Фабула судового акту: Заявник просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним невиконанням у повному обсязі зазначеної постанови в частині стягнення суми згідно виконавчого документа.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця закінчене виконавче провадження у зв'язку з виконанням судового рішення у повному обсязі. З таким рішенням державного виконавця стягувач також не погоджується, оскільки на банківський рахунок ОСОБА1 перераховано не 2704,80 гривень, а тільки 2691,28 гривень. Зазначене, на думку заявника, свідчить про невиконання рішення суду в частині стягнення судових витрат, а відтак постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.

Висновок суду:
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд вказав, що державний виконавець перерахував кошти на рахунок стягувача у повному обсязі, а тому підстави для визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю таких висновків суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Перерахунок на картковий рахунок, реквізити якого стягувач ОСОБА1 вказав у своїй заяві, державний виконавець здійснив у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом та відповідно до положень ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», Розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

При цьому, утримання банком комісії при здійсненні зарахування на картковий рахунок є питанням договірних відносин між ОСОБА1 та установою банку і не входить до компетенції державного виконавця.
Оскільки порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем у межах виконавчого провадження колегією суддів не встановлено, тому підстави для постановлення окремої ухвали у порядку ст. 262 ЦПК України відсутні.

Таким чином, на зазначений стягувачем рахунок перераховано кошти в розмірі, вказаному у рішенні суду. Отже наявність або розмір встановлений банком комісії за користування рахунком обумовлені та узгоджені укладеним договором між банком та клієнтом при відкритті такого рахунку.