Фізичній особі, яка не оформила відповідно до законодавства право власності або право користування землею, проте набула це право відповідно до рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування або відповідно до цивільно-правових угод та за умови виконання вимог визначених Податковим кодексом України (далі - ПКУ), надано право на звільнення від сплати земельного податку.

Нагадаємо: земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - ПКУ.

Статтею 270 ПКУ визначено, що об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 281.1 ПКУ від сплати податку звільняються такі категорії громадян: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII ; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 281.2 ПКУ встановлено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:

— для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;

— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):

• у селах – не більш як 0,25 гектара,
• в селищах – не більш як 0,15 гектара,
• в містах – не більш як 0,10 гектара;

— для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;

— для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;

— для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.