Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення щодо розстрочення у 2017 році податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з отриманням у 2016 році доходів у вигляді додаткового блага відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, та повідомляє таке.

Відповідно до ст. 37 Кодексу податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо (ст. 23 Кодексу).

Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб (дал - податок), зокрема, визначення кола платників податку, об’єкти та бази оподаткування, ставки податку, особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів регламентується розділом IV Кодексу.

Статтею 164 Кодексу визначається база оподаткування податком, яка визначається як загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Кодексу. При цьому загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Кодексу).

Отже, при розрахунку податкових зобов’язань з податку платник податку використовує базу оподаткування і порядок її визначення, що діяв на момент нарахування (виплати, надання) доходів такому платнику податку.

Згідно з пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу у редакції, що діяла у 2016 році, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником податку як додаткове благо(крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році – 689 гривень). Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Водночас пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Законом України від 21 грудня 2016 року N 1797 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, які набрали чинності з 01.01.2017 р. Зазначеними змінами передбачено, що з 01.01.2017 р. платник податку при визначенні бази оподаткування податком за кредитом, отриманим на придбання житла (іпотечний кредит), має право сплатити суму податкового зобов'язання, нараховану на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов'язання, у порядку встановленому пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Тобто, при розрахунку загального річного доходу за результатами 2016 року платник податків не має права скористатися нормою щодо розстрочення податкових зобов’язань у порядку, встановленому пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Разом з тим повідомляємо, що при сплаті податкових зобов’язань, що виникли за результатами 2016 року, платник податку має право скористатися механізмом розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, який встановлено ст. 100 Кодексу. Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 р. N 574 (далі - Порядок), передбачено, що його дія поширюється, зокрема на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадать діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Отже, з метою розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) Ви можете звернутись до контролюючого органу за місцем свого обліку з письмовою заявою та дотриманням вимог, встановлених Порядком.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.