Предприятия, учреждения, организации, в т.ч. предприятия, организации общественных организаций инвалидов, физические лица, использующие наемный труд, самостоятельно рассчитывают количество рабочих мест для трудоустройства инвалидов и обеспечивают трудоустройство инвалидов.
Нормы законодательства не ставят соответствующую обязанность предприятия в зависимость от каких-либо обстоятельств, из которых инвалид не может работать на предприятии, не устанавливают оснований, по которым работодатель может быть освобожден от обязанности выполнения норматива и освобожден от ответственности за невыполнение норматива.
Каким образом выделить и создать дополнительные места для трудоустройства инвалидов в соответствии с законодательством, должно решить предприятие.
Работодатели имеют право в случае несогласия отстаивать собственные интересы в суде.
В то же время Государственная служба занятости в письме от 14.09.2016 г. № ДЦ-01-6415/0/616 прописала: не предусмотрено постоянное подтверждение или повторное представление информации о потребности в рабочей силе (форма № 3-ПН) в случае длительного неукомплектования вакансий.
А о мерах, которые помогут работодателю доказать в суде, что он сделал все возможное для трудоустройства людей с инвалидностью, отвечает: в случае представления государственной службе занятости только формы № 3-ПН нельзя считать, что работодатель сделал все возможное для трудоустройства специалиста с инвалидностью.
С работодателями, которые по сообщению территориальных отделений Фонда социальной защиты инвалидов не выполнили норматива по трудоустройству инвалидов, проводится индивидуальная работа для трудоустройства на свободные рабочие места конкретного специалиста с инвалидностью.
ТЕКСТ ПИСЬМА
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ
ЛИСТ
від 14.09.2016 р. № ДЦ-01-6415/0/616
Щодо обов'язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів
Державна служба зайнятості (Центральний апарат) розглянула, в межах компетенції, звернення <...> та повідомляє наступне.До пунктів 1, 2, 4 щодо обов'язковості подання роботодавцем інформації про попит на робочу силу (вакансії)
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).Механізм подання інформації про попит на робочу силу визначено Порядком подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Форма N 3-ПН), затвердженим наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 р. N 316, зареєстрованим в Мін'юсті 17.06.2013 р. за N 988/23520 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій.
Порядком не передбачено постійного підтвердження чи повторного подання інформації про потребу в робочій силі у разі тривалого неукомплектування вакансій.
При цьому слід зазначити, що працівники центру зайнятості перед видачею зареєстрованому безробітному направлення на працевлаштування уточнюють актуальність вакансії у роботодавця.
До пунктів 2, 3, 5 стосовно заходів, які допоможуть роботодавцю довести у суді, що він зробив усе можливе для працевлаштування людей з інвалідністю
Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
З роботодавцями, які за повідомленням територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ФСЗІ) не виконали норматив щодо працевлаштування інвалідів, передбачений частиною першою статті 19 Закону, державною службою зайнятості проводиться індивідуальна робота для працевлаштування на вільні робочі місця конкретного фахівця з інвалідністю.
У разі відсутності необхідних спеціалістів серед зареєстрованих безробітних осіб з інвалідністю державна служба зайнятості на замовлення роботодавців організовує та здійснює професійне навчання - професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (стаття 35 Закону України "Про зайнятість населення").
З метою підтримки зайнятості людей з інвалідністю державна служба зайнятості інформує роботодавців про професійно-кваліфікаційний склад безробітних осіб з інвалідністю та пропонує подальшу співпрацю щодо укомплектування робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі з компенсацією роботодавцю єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вважаємо, що для виконання нормативу робочих місць роботодавець має брати активну участь у заходах, що проводить державна служба зайнятості для працевлаштування людей з інвалідністю, а саме:
• забезпечувати для осіб з інвалідністю робочі місця з відповідною оплатою праці з урахуванням професійно-кваліфікаційного складу безробітних, зареєстрованих в державній службі зайнятості;
• здійснювати підбір робочого місця працівникам на підприємстві, де настала інвалідність;
• приймати на роботу осіб з інвалідністю, які безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій за працевлаштуванням;
• пристосовувати робочі місця для інвалідів з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації інваліда;
• у разі необхідності створити спеціальні робочі місця за рахунок коштів ФСЗІ;
• здійснити замовлення на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю. Професійне навчання на замовлення роботодавця здійснюють центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, центри професійної реабілітації інвалідів Мінсоцполітики та інші навчальні заклади;
• брати участь у заходах, що організовують центри зайнятості для роботодавців з метою підбору кандидатів на роботу: ярмарках, міні-ярмарках вакансій, презентації професій, зустрічах, з метою вирішення потреб та обговорення перспектив.
Враховуючи вищезазначене, у разі подання державній службі зайнятості лише Форми N 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю.
Звертаємо увагу, що листи Державної служби зайнятості (Центрального апарату) не встановлюють нових норм права, а мають інформаційний характер.
| В. о. голови | В. Ярошенко |
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки