Платник податків, який звертається до органу фіскальної служби із заявою про розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.
Органи державної фіскальної служби надають розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції згідно із законодавством.
Для розстрочення податкових зобов’язань платник податків звертається до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов’язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити, а також термін розстрочення. При цьому, окремо вказуються суми, термін сплати яких ще не настав, а також суми згідно актів перевірок. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: аналізу фінансового стану; графіку погашення розстрочених сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу. На розстрочені грошові зобов'язання пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання договору до закінчення строку дії договору про розстрочення грошового зобов'язання.
Шляхом проведення поступових розрахунків з бюджетом, підприємства нарощують свої обсяги виробництва, отримують можливість вийти із скрутного фінансового становища, залишитися платоспроможними, зберегти робочі місця працюючим, уникнути накопичення боргів.
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки