В Налоговом кодексе налог на прибыль предприятий будет администрироваться в условиях приближения налогового и бухгалтерского учета. Такие изменения преимущественно обусловлены необходимостью устранения экономически необоснованных расхождений между нормами Закона Украины "О налогообложении прибыли предприятий" и положениями (стандартами) бухгалтерского учета относительно признания и оценки доходов и расходов.
Комментируя эти изменения, директор Департамента администрирования налога на прибыль и других налогов и сборов (обязательных платежей) Государственной налоговой администрации Украины Наталья Хоцянивская отметила, что в Налоговом кодексе признание доходов и расходов с целью определения объекта налогообложения налогом на прибыль осуществляется по методу "начислений" и сопоставлений, предусмотренному соответствующими положениями (стандартами) бухгалтерского учета. По ее словам, доходы и расходы учитываются при вычислении объекта налогообложения в момент их возникновения независимо от даты поступления или уплаты денежных средств.
Кодексом предусматривается постепенное снижение ставки налога на прибыль до 16 процентов (с 01.04.2011 г. применяется ставка - 23 процента; с 01.01.2012 г. - 21 процент; с 01.01.2013 г. - 19 процентов; с 01.01.2014 г. - 16 процентов).
Доходы, учитываемые при определении объекта налогообложения, классифицируются по таким группам:
- доход от операционной деятельности, включающий доход от реализации товаров, выполненных работ, предоставленных услуг и доход банковских учреждений;
- другие доходы, включающие доходы в виде дивидендов, полученных от нерезидентов, процентов, роялти, владения долговыми требованиями, доходы от операций оренды/лизинга, доходы от операций в иностранной валюте, доходы от торговли ценными бумагами и деривативами, суммы штрафов, неустойки или пени, суммы безвозвратной финансовой помощи, бесплатно полученных товаров (работ, услуг).
- Доход от реализации товара признается по дате перехода покупателю права собственности на такой товар.
- Доход от предоставления услуг и выполнения работ признается по дате составления акта или другого документа, оформленного в соответствии с требованиями действующего законодательства, подтверждающего выполнение работ или предоставление услуг.
С целью достоверного определения размера расходов и даты их возникновения плательщики налога будут определять себестоимость товаров (работ, услуг), в состав которой будет включаться стоимость запасов. То есть, не только расходы на приобретение запасов будут уменьшать объект налогообложения только в момент признания соответствующих доходов, но и другие расходы, включаемые в себестоимость. Расходы, формирующие себестоимость товаров (работ, услуг), признаются расходами того отчетного периода, в котором признаны доходы от реализации таких товаров (работ, услуг).
Другие расходы признаются расходами того отчетного периода, в котором они осуществлены с учетом отдельных особенностей. Так, например, начисленные налоги и сборы включаются в расходы того отчетного периода, за который проводится такое начисление.
Н.Хоцянивская считает, что переход на метод "начислений" и сопоставлений при признании доходов и расходов в налоговом учете позволяет значительно сократить временные разницы между налоговым и бухгалтерским учетом. Вместе с этим проектом, отмечает она, предусматривается пересмотр целого ряда постоянных разниц, существующих в данное время между налоговым и бухгалтерским учетом. Так, например, отменено ограничение по учету расходов на приобретение горюче-смазочных материалов для легковых автомобилей и оперативную аренду легковых автомобилей при определении объекта налогообложения, расходов на гарантийный ремонт и замену бракованного товара, условия которого обнародованы продавцом товара, а также расходов на обучение.
Снято ограничение относительно расходов по страхованию, что учитывается при определении объекта налогообложения.
Относительно суммы суточных на командировку, то увеличен их размер до 0,2 размера минимальной заработной платы, действовавший для трудоспособных граждан на 1 января отчетного налогового года, в расчете на сутки, а для командировок за границу - не выше 0,75 размера минимальной заработной платы, действовавшего для трудоспособных граждан на 1 января отчетного налогового года, в расчете на сутки. Не предусмотрено наличие отметок командирующей и принимающей сторон в удостоверении о командировке как обязательного элемента для учета расходов на такую командировку.
Одновременно кодексом установлено ограничение для включения в состав расходов выплат роялти в интересах нерезидента или юридического лица, которые освобождены от уплаты налога или платят его по другой ставке, и физического лица, находищегося на упрощенной системе налогообложения.
Кодексом также не признаются расходами в налоговом учете суммы фактических потерь товаров (коммерческих потерь, брака), превышающих нормы естественной убыли или технических (производственных) потерь, определенных Кабинетом Министров Украины, или уполномоченным им центральным органом государственной власти, или другим органом, определенным законодательством Украины.
По словам Н. Хоцянивской, кодексом приближены правила определения амортизационных отчислений в налоговом учете к национальным положениям (стандартам) бухгалтерского учета, который заключается в следующем. Расширенная классификация основных средств в налоговом учете предусматривает 16 групп основных фондов вместо четырех в действующем законодательстве. В отличие от действующего законодательства, учет балансовой стоимости основных средств каждой из групп ведется за каждым из объектов, входящих в состав отдельной группы, включая стоимость улучшения основных средств, полученных бесплатно или в оперативный лизинг (аренду) и в целом по группе как сумма балансовых стоимостей отдельных объектов такой группы.
Амортизация малоценных необратимых материальных активов и библиотечных фондов может начисляться в первом месяце использования объекта в размере 50 процентов его амортизируемой стоимости и остальных 50 процентов амортизируемой стоимости в месяце их исключения из активов (списания с баланса) вследствие несоответствия критериям признания активом или в первом месяце использования объекта 100 процентов его стоимости. Начисление амортизации для налогообложения осуществляется предприятием по методу, определенному приказом об учетной политике для начисления амортизации с целью составления финансовой отчетности. То есть в налоговом учете и бухгалтерском учете будут применяться одинаковые методы начисления амортизации.
Метод амортизации объекта основных средств может пересматриваться в случае изменения ожидаемого способа получения экономических выгод от его использования и должен соответствовать изменениям метода в учетной политике. Начисление амортизации по новому методу начинается с месяца, следующего за месяцем принятия решения об изменении метода амортизации.
Кодекс также предусматривает осуществление переоценки основных средств, в отличие от действующего законодательства, предусматривающего только индексацию балансовой стоимости основных фондов. Переоценка объекта основных средств или признание восстановления его полезности, что приводит к увеличению балансовой стоимости объекта, может проводиться до достижения им балансовой стоимости на отчетную дату в размере не менее 10% от его первичной стоимости на момент взятия на баланс. При этом дооценка балансовой стоимости основных средств не может превышать сумму его предыдущих уценок с момента введения в эксплуатацию такого основного средства. То есть в случае, если предприятие не осуществляло уценки стоимости объекта основных средств, такое предприятие не имеет права на его дооценку. После проведения переоценки объекта основных средств или признания восстановления его полезности, что приводит к увеличению балансовой стоимости объекта, предприятие не может использовать ускоренные методы начисления амортизации.
Гармонизация бухгалтерского и налогового учета указана в разделе ІІІ Налогового кодекса, в соответствии с которой плательщик налога ведет бухгалтерский учет временных и постоянных налоговых разниц, определенных по методике, утвержденной Министерством финансов Украины, а также бухгалтерский учет доходов и расходов. Банки обеспечивают учет временных и постоянных налоговых разниц с 2012 года по методике, утвержденной Национальным банком Украины.
Одновременно плательщик должен обеспечивать накопление в регистрах бухгалтерского учета информации о доходах, расходах, временных и постоянных налоговых разницах, отмечает Н.Хоцянивская.
На период с 1 апреля 2011 года по 1 января 2016 года применяется ставка 0 процентов для плательщиков налога на прибыль, у которых размер доходов каждого отчетного налогового периода нарастающим итогом с начала года не превышает три миллиона гривень и начисленной за каждый месяц отчетного периода заработной платы (дохода) работников, находящихся с плательщиком налога в трудовых отношениях, является не меньше, чем две минимальные заработные платы, размер которой установлен законом, и соответствующих одному из таких критериев:
а) образованы в установленном законом порядке после 1 апреля 2011 года;
б) действующие, в которых в течение трех последовательных предыдущих лет (или в течение всех предыдущих периодов, если с момента их образования прошло менее трех лет), ежегодный объем доходов задекларирован в сумме, которая не превышает три миллиона гривень, и в которых среднеучетное количество работников в течение этого периода не превышало 20 человек;
в) зарегистрированные плательщиками единого налога в установленном законодательством порядке в период до вступления в силу этого Кодекса и в которых за последний календарный год объем выручки от реализации продукции (товаров, работ, услуг) составлял до одного миллиона гривень и среднеучетное количество работников составляло до 50 человек.
Звільнення від оподаткування податком на прибуток в Податковому кодексі України. Порядок застосування ставки податку на прибуток 0%
Пунктом 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України встановлено, що на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 квітня 2011 року;
б) діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень, та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.
При цьому, якщо платники податку, які застосовують норми цього пункту, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним у цьому пункті, то такі платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
Дія цього пункту не поширюється на суб’єктів господарювання, які:
1) утворені в період після набрання чинності цим Кодексом шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації;
2) здійснюють:
2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в підпункті 14.1.46 пункту 14.1 статті 14 розділу I;
2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт імпорт підакцизних товарів;
2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";
2.5) фінансову діяльність (гр. 65 - гр. 67 Секції J КВЕД ДК 009:2005);
2.6) діяльність з обміну валют;
2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
2.8) операції з нерухомим майном, оренду (у тому числі надання в оренду торгових місць на ринках та/або у торгівельних об’єктах) (гр. 70, 71 КВЕД ДК 009:2005);
2.9) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку (гр. 64 КВЕД ДК 009:2005);
2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення";
2.12) охоронну діяльність;
2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;
2.15) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі;
2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
2.17) діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу; надання послуг підприємцям (гр. 74 КВЕД ДК 009:2005).
Платники податку, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, які здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховують та вносять до бюджету авансовий внесок із податку в порядку, встановленому підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу та сплачують податок на прибуток за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу за звітний податковий період, у якому здійснювалось нарахування та виплата дивідендів.
Слід звернути увагу на п. 152.11 ст. 152 Податкового кодексу України відповідно до якого платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому:
до складу витрат таких платників податку, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов’язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку);
сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов’язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.
У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов’язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.
Норми цього пункту для платників податку, визначених пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, застосовуються з урахуванням наступного:
- суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;
- суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.
У разі якщо суми коштів, що не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку нуль відсотків, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів використана не за цільовим призначенням зараховуються до бюджету в першому кварталі наступного звітного року.
9 лютого 2011 | Департамент масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян
Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання читачів тижневика «Головбух», що надійшли на «гарячу лінію» 01.02.2011 щодо справляння податку на прибуток за 2010 рік та у 2011 році. На зв’язку з читачами була та надавала відповіді Наталія ХОЦЯНІВСЬКА, директор Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України
?
Добрий день, Наталіє Володимирівно. Розвійте мої сумніви. Підприємство сьогодні (1 лютого) виплатило дивіденди і заплатило авансовий внесок з податку на прибуток. Цей авансовий внесок можна врахувати у зменшення податку на прибуток за результатами декларації 2010 року чи І кварталу 2011 року?
Н. В. Цей авансовий внесок можна врахувати у зменшення податку на прибуток за результатами декларації І кварталу 2011 року.
Відповідно до підпункту 7.8.2 Закону про прибуток емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до або одночасно із виплатою дивідендів. Відповідно до підпункту 7.8.4 Закону про прибуток, у разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов’язань підприємства — емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду, а при отриманні від’ємного значення податкового зобов’язання такого наступного періоду — на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових періодів.
?
Наталіє Володимирівно, як у декларації про прибуток за І квартал 2011 року відображати збитки попередніх років? У рядок 04.9 слід включити 80% збитків, які не увійшли до складу декларації про прибуток у 2010 році, та збитки за декларацією 2010 року?
Н. В. Сума збитків у рядку 04.9 декларації про прибуток станом на 01.01.2010, в тому числі і збитки минулих років, повинна бути зменшена до 20%. Збитки сформовано станом на 01.01.2011 та 80% суми збитків за 2009 рік підлягають включенню до складу валових витрат І кварталу 2011 року за правилами пункту 6.1 Закону про прибуток, тобто без обмежень.
?
Наше підприємство несе витрати, пов’язані з будівництвом, тому тема збитків для нас актуальна. Чи передбачено Податковим кодексом включення до складу витрат II кварталу збитків, які підприємство матиме за наслідками І кварталу 2011 року? Мова йде тільки про збитки, отримані у І кварталі, чи про збитки І кварталу з урахуванням збитків минулих періодів?
Н. В. Включення до складу витрат II кварталу 2011 року від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку — резидента передбачено пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу щодо від’ємного значення, сформованого за підсумками І кварталу 2011 року без урахування збитків минулих періодів.
?
Моє запитання стосується обліку витрат з податку на прибуток, починаючи з ІІ кварталу 2011 року. Мова йде про витрати, що враховуються наростаючим підсумком. Можна, я процитую Кодекс?
Н. В. Наведіть приклад, сподіваюся, що я зрозумію, про що мова.
?
Наприклад, витрати на навчання відповідно до підпункту 5.4.2 Закону про прибуток включаються до складу валових витрат у розмірі, що не перевищує 3% фонду оплати праці. І кожного наступного податкового періоду обидві суми зростають.
У Податковому кодексі також є схожі норми. Наприклад, відповідно до підпункту 138.12.3 до складу інших витрат включаються кошти, перераховані організаціям роботодавців у вигляді вступних чи членських внесків, але не більше 0,2% фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік. Н. В. І вас цікавить, як витрати рахувати наростаючим підсумком?
?
Так, починаючи з II кварталу 2011 року ці 0,2% фонду оплати праці обчислюються з урахуванням фонду оплати праці І кварталу 2011 року, чи фонд оплати праці береться до розрахунку тільки починаючи з II кварталу 2011 року?
Н. В. У 2011 році необхідно враховувати фонд оплати праці, обчислений починаючи з II кварталу 2011 року. Оскільки пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу передбачено, що платники податку на прибуток складають наростаючим підсумком та подають декларацію про прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий – четвертий квартали 2011 року.
?
Поясніть, будь ласка, який примірник фінансової звітності за 2010 рік потрібно подавати разом з податковою звітністю за 2010 рік: ксерокопію з відміткою відділу статистики чи без неї? Чи, може, фінансова звітність подається в оригіналі без відміток органів статистики?
Н. В. Відповідно до пункту 16.4 Закону про прибуток платник податку, крім банків та інших фінансових установ, який отримує дохід від будь-якої діяльності більше 100 млн. грн. на рік, повинен подати на адресу податкового органу фінансовий звіт у строки, встановлені законодавством для його подання. Відповідальність за неподання фінансової звітності зазначеними суб’єктами встановлюється відповідно до законодавства. Законом про прибуток та постановою КМУ «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 № 419 не передбачено подання фінансової звітності з відміткою статистики.
Фінансова звітність, завірена печаткою підприємства та підписами посадових осіб підприємства, подається в оригіналі до органів податкової служби.
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
Податок на прибуток підприємств
Облік перехідних операцій (пункт 1 підрозділу 4 Розділу XX Кодексу)
У разі повернення авансів (інших платежів), отриманих до 1 квітня 2011 року та врахованих у складі валових доходів, на суму такого повернення відбувається коригування доходу звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому Кодексом.
Для авансів, отриманих в іноземній валюті, таке коригування відбувається за офіційним валютним курсом гривні до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення такого повернення.
У разі повернення авансів (інших платежів), виданих до 1 квітня 2011 року та врахованих у складі валових витрат, на суму такого повернення відбувається коригування витрат звітного податкового періоду, в якому такі аванси (інші платежі) були повернуті у порядку, передбаченому цим Кодексом.
У разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після 1 квітня 2011 року в рахунок авансів, отриманих до такої дати, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та здійснені після дати набрання чинності цим Кодексом, за умови, що вони не були включені до складу валових витрат, визнаються витратами на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг).
Змінено склад собівартості
З 1 серпня 2011 року загальновиробничі витрати потрібно відносити на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Їх виключено із складу інших витрат.
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Витрати при імпорті
Витрати в іноземній валюті за придбаними товарами, роботами, послугами, які не були раніше оплачені, визнаються за курсом на дату придбання. Ця норма застосовується з 1 квітня 2011 року.
Туроператори, дилери, що постачають вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату, ПДВ та витрати
Відтепер врегульовано питання врахування ПДВ туроператорами і не тільки, які визначають податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі): згідно з доповненнями, внесеними в підпункт 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Кодексу податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу.
Нематеріальні активи, строк використання яких не встановлено
Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк використання нематеріального активу не встановлено, строк використання визначається у розмірі 10 років безперервної експлуатації (абзацом такого змісту доповнено пп. 145.1.1 п.145.1 ст. 145 Кодексу). Ця норма діє з 1 серпня 2011 року. До внесення змін не було визначено строк використання нематеріального активу, якщо його не встановлено правовстановлюючим документом.
Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами
Дозволено визнавати витратами суми, сплачені (нараховані) платником податків емітенту цінних паперів і корпоративних прав під час їх первинного розміщення.
Платник податку повинен вести відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу.
У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.
Пільга для готелів
Умови застосування цієї пільги тепер більш жорсткі. Строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток лише тих суб’єктів готельного бізнесу, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, у яких дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання складає не менше 75 відсотків сукупного доходу такого суб'єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга.
Застосування фінансових санкцій
На один квартал продовжено дію норми, за якою не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому календарних кварталах 2011 року.
Податкові різниці
Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць набуде чинності з 1 січня 2013 року. Суб'єкти господарювання - платники податку на прибуток почнуть подавати фінансову звітність з урахуванням податкових різниць починаючи зі звітних періодів 2013 року.
Львівська ДПА
Последние изменения по прочим налогам:
Экологический налог
Фактически, реализован новый подход к определению налоговых агентов за выбросы в атмосферный воздух загрязняющих веществ передвижными источниками загрязнения.
К ним отнесены субъекты хозяйствования, которые:
– осуществляют торговлю на таможенной территории Украины топливом собственного производства и/или передают заказчику или по его поручению другому лицу топливо, произведенное из давальческого сырья такого заказчика;
– осуществляют ввоз топлива на таможенную территорию Украины.
Это должно означать, что эконалог будет уплачиваться один раз, на уровне производителя или импортера. Напомним, что ранее в качестве налоговых агентов выделялись оптовые торговцы, что могло приводит к многократному обложению одного итого же топлива – в случае, если данное топливо продавалась от одного оптового торговца к другому.
В связи с этим объектом и базой обложения эконалогом будут объемы и виды топлива, в том числе изготовленного из давальческого сырья, реализованного или ввезенного на таможенную территорию Украины налоговыми агентами, кроме:
— объемов топлива, вывезенных с таможенной территории Украины в таможенных режимах экспорта или реэкспорта и/или переработки на таможенной территории Украины, удостоверенных должным образом оформленной ГТД;
— мазута и печного топлива, которые используются в процессе производства тепло- и электроэнергии.
Были также подкорректированы и ставки. Для «внутреннего» топлива они остались прежними (п. 244.1 НКУ), для импортного топлива ставки установлены новым п. 244.2. Напомним, что в соответствии с Переходными положениями НКУ, в 2011 и 2012 гг. ставки составляют 50% от действующих, в 2013 г. – 75%, и только с 2014 г. – 100%.
Еще одно положительное изменение – отчетность налоговые агенты подают по месту нахождения на учете в налоговой, а не по месту нахождения пункта продажи топлива, как это было раньше.
Все изменения по эконалогу вступают в силу с 1 октября 2011 года. К сожалению, не произошло изменений в части поголовной уплаты эконалога за хранение отходов.
Плата за землю
Осуществлен перенос предельного срока представления налоговой декларации на текущий год – ее нужно будет подавать не позднее 20 февраля текущего года, а не до 1 февраля. Дело в том, что плательщики земельного налога могли выбрать два варианта подачи декларации – на текущий год (подается до 1 февраля) или ежемесячную (подается в течение 20 дней после окончания отчетного месяца; т.е. первая декларация за январь подается до 20 февраля). Как видно, получался разрыв в 20 дней между двумя вариантами подачи декларации. Теперь этот разрыв устранен. Данная норма вступает в силу 1 января 2012 года.
Кроме этого, произошло упорядочивание некоторых льгот по плате за землю.
Сбор за первую регистрацию ТС
В обложение этим сбором добавлены прочие колесные ТС, база налогообложения определяется по объему цилиндров двигателя. Ставка сбора для них установлена в размере 5 грн за 100 куб. сантиметров объема цилиндров двигателя. К сожалению, не уточняется, о каких именно прочих колесных транспортных средствах идет речь.
Сбор на развитие виноградарства, садоводства и хмелеводства
С 1 августа 2011 г. ставка этого сбора, установленная сегодня в размере 1 % от объекта налогообложения, повышается до 1,5 %. Объектом налогообложения сбором является выручка — товарооборот, полученный на всех этапах реализации в оптово-розничной торговой сети и сети общественного питания алкогольных напитков и пива.
Фиксированный сельскохозяйственный налог
Плательщики ФСН получили право на реализацию подакцизных товаров (например, пива и прочей алкогольной продукции), что раньше категорически запрещалось.
Далее, по аналогии с изменением сроков предоставления налоговых деклараций по плате за землю, сельскохозяйственные товаропроизводители тоже будут подавать налоговую декларацию на текущий год не позднее 20 февраля текущего года.
Сбор за парковку
Изменены сроки уплаты. Если раньше он уплачивался в местные бюджеты авансовыми взносами до 30 числа (включительно) каждый месяц (в феврале по 28 (29) включительно) по месту расположения парковки транспортных средств, то сейчас сумма сбора, исчисленная в налоговой декларации за отчетный (налоговый) квартал, уплачивается в сроки, определенные для квартального отчетного (налогового) периода. Таким образом, отменены авансовые платежи по данному сбору.
Сбор за осуществление некоторых видов предпринимательской деятельности
Размер для городов Киева и Севастополя, городов областного и районных центров не изменился. Для других населенных пунктов предусмотрен предел - от 0,02 до 0,1 размера минимальной заработной платы (ранее не было нижнего предела – только до 0,1 размера минимальной заработной платы). Минимальная заработная плата берется из расчета на 1 января, т.е. в 2011 г. – 941 грн.
Туристический сбор
Плательщиками сбора не являются лица, прибывшие по путевкам (курсовкам) на лечение, оздоровление, реабилитацию в лечебно-профилактические, физкультурно-оздоровительные и санаторно-курортные учреждения, которые имеют лицензию на медицинскую практику и аккредитацию Минздрава. Из круга плательщиков исключены также дети в возрасте до 18 лет и детские лечебно-профилактические, физкультурно-оздоровительные и санаторно-курортные учреждения.
Кроме того, как и для сбора за парковку, для туристического сбора отменены авансовые платежи и установлены квартальные сроки уплаты.
Налог на недвижимое имущество, отличное от земельного участка
Срок начала взимания данного налога передвинут с 1 января на 1 июля 2012 г.
Акцизный налог
Со следующего года до 182 евро за тонну будут повышены ставки акцизного налога на отдельные нефтепродукты из перечня, приведенного в п.п. 215.3.4 НКУ.
Після набуття чинності розділом III Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з 1 квітня 2011 року, як у платників податку, так і у податківців виникло багато запитань щодо оподаткування перехідних (незавершених) операцій та відображення їх у податковій звітності з податку на прибуток підприємств.
Вирішити деякі з проблем перехідного періоду стало можливим з прийняттям Закону України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (далі за текстом - Закон). Закон набрав чинності 6 серпня 2011 року. Однак, окремі його норми починають діяти з різних термінів. Зокрема, зміни до підрозділу 4 розділу XX ПКУ набрали чинності починаючи з 1 квітня 2011 року. Тому платникам податку, які відобразили в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2011 року перехідні операції за старими правилами, буде необхідно зробити перерахунок об’єкту оподаткування другого кварталу виходячи з нових правил оподаткування перехідних операцій.
Враховуючи, що Закон набрав чинності до закінчення граничного строку надання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, платники податку мали змогу визначити показники податкової звітності за новими правилами і задекларувати нове значення оподатковуваного прибутку у строк не пізніше 9 серпня п.р. Тим з платників, хто не встиг зробити належні виправлення виходячи з нових правил оподаткування, надано право самостійно виправити помилки в порядку, встановленому статтею 50 ПКУ, шляхом надання уточнюючого розрахунку або відображення відповідних уточнених показників у складі податкової декларації за наступний податковий період (тобто – за другий-третій квартали 2011 року).
Звертаємо увагу, що для самостійного виправлення помилок у поточній декларації формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства, яку затверджено наказом ДПА України від 28.02.11 №114, передбачено додаток ВП. У разі самостійного виправлення помилок платником податку шляхом подання уточненої декларації використовується основна форма декларації, при цьому у рядку 1 її основної частини проставляється позначка «Уточнююча».
Отже які зміни відбулись в оподаткуванні податком на прибуток підприємств перехідних операцій?
Передусім, врегульовано питання з перехідними авансами.
У разі повернення таких отриманих або виданих до 01.04.11 авансів, на суму повернення мають бути відкориговані відповідно доходи або витрати. Зазначене коригування відбувається у тому податковому періоді, в якому відбулося таке повернення. Зрозуміло, що такі коригування можливі за умови, що аванси були враховані у складі валових доходів або валових витрат до дати набрання чинності розділом III ПКУ.
Для авансів, отриманих у іноземній валюті, таке коригування відбувається за офіційним валютним курсом гривні до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення такого повернення.
Головним чином вирішено питання щодо відображення в обліку операції з відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг) після 01.04.11 в рахунок авансів, отриманих до цієї дати.
По-перше, в ПКУ з’явилася пряма норма, що дозволяє визнавати витратами балансову вартість запасів станом на 31.03.2011. Тобто уся балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, що була відображена у складі приросту балансової вартості запасів у таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, визнається витратами в порядку, встановленому статтею 138 ПКУ (тобто або у складі собівартості реалізованої продукції, або у складі інших витрат в залежності від напрямків використання таких запасів).
По-друге, в ПКУ з’явилась норма, яка дозволяє платникам податку у разі відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) після 01.04.11 в рахунок авансів, отриманих до цієї дати, визнавати витрати, які формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) та здійснені після 01.04.11, на дату відвантаження таких товарів, виконання робіт або надання послуг (за умови, що вони не були раніше включені до складу валових витрат).
З огляду на зазначене вважаємо, що на дату відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг) в рахунок авансів, отриманих до 01.04.11, окрім витрат, здійснених після набрання чинності розділом III Кодексу, платник податку у складі собівартості реалізованої продукції може також визнати витрати, що були понесені до 01.04.11 та відображені у прирості запасів станом на 31.03.11 (матеріальна складова).
З прийняттям Закону змінено порядок застосування касового методу підприємствами житлово-комунального господарства. Зокрема, пункт 13 підрозділу 4 викладено у новій редакції.
Термін дії норми не змінився, касовий метод застосовується тимчасово, до 1 січня 2014 року.
Доходи підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-комунальних послуг формуються на дата надходження коштів від споживачів. Однак, у разі отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані до 01.04.11, доходи у таких платників податку не визначаються.
Аналогічно, при формуванні собівартості реалізації житлово-комунальних послуг у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг) враховується сума фактично сплачених коштів, за виключенням випадків, коли така сплата відбувається в рахунок погашення заборгованості за такі товари (роботи, послуги), придбані до 01.04.11.
Тобто враховуючи, що до 01.04.11 підприємства ЖКГ формували доходи і витрати за правилом першої події, такі доходи і витрати вже були відображені у складі валових доходів або валових витрат платника податку на дату надання послуги (оприбуткування товарів, а для робіт, послуг – дату фактичного отримання їх результатів).
Що стосується балансової вартості запасів, оприбуткованих, але не оплачених до 01.04.11, то підприємства ЖКГ можуть визнати такі витрати в складі витрат тільки у сумі сплачених за них коштів.
При цьому як і раніше, ліцензіати з постачання електричної та/або теплової енергії касовий метод за наданими житлово-комунальними послугами не застосовують. Їх доходи і витрати визначаються на загальних підставах.
Законом запроваджено обмеження у застосуванні податкової пільги для готельного бізнесу.
Так, на відміну від діючої раніше редакції пп. а) п. 17 підр. 4 розділу XX ПКУ однією з умов звільнення прибутку суб’єкта господарської діяльності, отриманого від надання готельних послуг у готелях відповідних категорій є досягнення питомої ваги доходу від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання до показника сукупного доходу такого суб'єкта господарської діяльності за відповідний податковий (звітний) період, у якому застосовується пільга, не менш ніж 75 відсотків.
Врегульоване питання перенесення окремих неврахованих сум до показників податкової звітності поточного податкового періоду. Це стосується витрат на сплату процентів, які відповідали вимогам пп. 5.5.1 п. 5.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пп. 5.5.2 цього пункту до дати набрання чинності розділом III ПКУ, а також сум перевищення авансового внеску з податку на прибуток підприємств, попередньо сплаченого платником до дати набрання чинності розділом III ПКУ у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", над сумою податкових зобов'язань з цього податку такого платника, що утворилася станом на дату набрання чинності розділом III ПКУ.
Зазначені витрати (суми) враховуються в майбутніх податкових періодах в порядку, визначеному ПКУ для оподаткування таких операцій.
Немаловажними є зміни, що стосуються відстрочення обов’язку платників податків щодо відображення постійних та тимчасових податкових різниць у складі фінансової звітності. Зазначена норма почне діяти не з 1 січня 2012 року, а на рік пізніше.
І нарешті, мораторій на застосування фінансових санкцій до платників податку на прибуток за порушення податкового законодавства, який було запроваджено пунктом 6 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, продовжено ще на один квартал. Отже, протягом усього 2011 року платники податку можуть вивчати нові правила оподаткування прибутку підприємств та напрацьовувати практику застосування норм ПКУ. Ні штрафні санкції, ні пеня за припущені помилки до платників податку на прибуток застосовуватися не будуть.
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки
------------------------
Визначення витрат наведено у пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, а саме: витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за своїм складом поділяються на дві групи: витрати операційної діяльності та інші витрати. Розглянемо кожну з цих груп детальніше.
Витрати операційної діяльності
До складу витрат операційної діяльності відносяться собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг і витрати банківських установ.
Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу).
Складові собівартості наведено у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу. До них, зокрема, належать:
• прямі матеріальні витрати, до складу яких включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 цього пункту);
• прямі витрати на оплату праці, до яких включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.2);
• амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
• вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
• інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв (п. 138.9 ст. 138 Податкового кодексу).
Дата визнання витрат, що формують собівартість
Зазначимо, що правило першої події, як це було в Законі про прибуток, уже не діє, тому витрати, які формують собівартість товарів, виконаних робіт наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнаються доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу). Тобто при розрахунку об'єкта оподаткування платник податку має право врахувати витрати, включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Нагадаємо, що за новими правилами податкового обліку доходи від продажу товарів у платника податку виникають за датою переходу покупцеві права власності, а при наданні послуг чи виконанні робіт – за датою підписання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу). Це означає, що витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг).
Інші витрати
До складу цієї групи витрат згідно з новими правилами Податкового кодексу включаються:
• загальновиробничі витрати;
• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші операційні витрати;
• фінансові витрати;
• інші витрати звичайної діяльності.
Детальний перелік складових витрат кожної з перелічених вище груп наведено у п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.
Серед змін, внесених цим Кодексом, зокрема, є те, що амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення та амортизація нематеріальних активів відповідного призначення вже не обліковуються як окрема складова витрат, як передбачалося Законом про прибуток, а враховуються у складі загальновиробничих витрат відповідного звітного періоду згідно з п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу.
Новацією Кодексу є і те, що витрати платника податку, пов'язані з використанням легкового автомобіля, зокрема з придбання пально-мастильних матеріалів, оплати стоянки, паркування легкових автомобілів, дозволяється включати до складу адміністративних витрат у повному обсязі, звичайно, за умови, що такий автомобіль використовується в господарський діяльності, а здійснені витрати підтверджено відповідними документами (абзац «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).
Нагадаємо, що нормами Закону про прибуток зазначені витрати дозволялось враховувати у складі валових витрат у розмірі 50 %.
Дата визнання інших витрат
Відповідно до п. 138.5 ст. 138 інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням деяких особливостей, наприклад:
• датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків і зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який провадиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;
• датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку;
• витрати, понесені платником податку у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).
Витрати, що враховуються у складі витрат з обмеженням
Обмеження щодо врахування витрат при розрахунку об'єкта оподаткування стосуються витрат, понесених (нарахованих) платником податку на користь нерезидентів у зв'язку з придбанням послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами. Так, згідно з пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу не дозволяється включати до складу витрат відповідного звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку на користь нерезидентів за зазначені вище послуги (роботи) в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) за рік, який передує звітному, від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку).
Крім того, відповідно до пп. 139.1.14 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу витрати, понесені (нараховані) у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, не дозволяється включати до складу витрат в обсязі, що перевищує 5 % митної вартості обладнання, імпортованого згідно з відповідним контрактом.
Зазначимо, що наведені норми не стосуються витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, оскільки вони підлягають оподаткуванню в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить діяльність незалежно від такого нерезидента (п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу).
Витрати, що не враховуються при розрахунку об'єкта оподаткування
Перелік витрат, що не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, наведено в ст. 139 Податкового кодексу. Слід зазначити, що порівняно з нормами Закону про прибуток цей перелік практично збережено, більше того, його значно доповнено новими нормами.
Так, відповідно до пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу відтепер у складі витрат не враховуються:
• суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг (витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації) (пп. 139.1.12 цього пункту);
• витрати, нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидентів послуг (робіт) з інжинірингу, у разі якщо такі нерезиденти мають офшорний статус або якщо особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги (пп. 139.1.15 цього пункту).
Порядок визнання витрат
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II Податкового кодексу.
Відповідно до п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу платникам податку дозволяється включати до складу витрат і ті суми витрат, що не були враховані в минулих звітних податкових періодах у зв'язку із втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення таких витрат, та підтверджені документами у звітному податковому періоді.
Дозволяється також враховувати у складі витрат витрати, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.
При цьому зазначені витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, – у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
Слід звернути увагу на те, що за нормами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 зазначеного Кодексу витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
«Перехідні» витрати, податкові збитки
Відповідно до п. 7 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу у разі якщо вартість товарів, робіт, послуг оплачено у вигляді авансів (передоплати) до 01.04.2011 р., а такі товари, роботи, послуги отримано після цієї дати, то сума коштів, сплачена в частині вартості таких товарів (результатів робіт, послуг) не включається до складу витрат після цієї дати. Для платників податку на прибуток, що перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну, одночасно з визнанням доходів від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), реалізованих у період перебування на загальній системі оподаткування, до складу витрат включається собівартість таких товарів, робіт, послуг, що склалася в період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, пропорційно сумі визнаних доходів.
Не враховуються при визначенні витрат комісійні витрати та інші платежі, пов'язані зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до 01.04.2011 р.
Щодо податкових збитків, то платники податку, які за результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 р. мають від'ємне значення, можуть включати суму такого від'ємного значення до витрат II кварталу 2011 р.
При цьому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II і III кварталів, II – IV кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за I квартал 2011 р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Олексій Задорожний
Заступник начальника Управління адміністрування
податку на прибуток та податкових платежів
Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України
--------------------------------------------------------
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з реалізації товарів на умовах товарного кредиту, то слід зазначити, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ)).
Згідно з підпунктом 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 ПКУ товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПКУ до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями встановлено в статті 141 ПКУ.
Згідно з пунктом 141.1 статті 141 ПКУ до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 141.2 статті 141 ПКУ для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.
Згідно з пунктом 141.3 статті 141 ПКУ проценти, які відповідають вимогам пункту 141.1 цієї статті, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пункту 141.2 цієї статті, протягом звітного періоду підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 141.2 цієї статті.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, платник податку має право на віднесення процентів за товарним кредитом до складу витрат за умови, якщо придбання таких товарів пов'язане з його господарською діяльністю. При цьому слід також враховувати норми пунктів 141.2 та 141.3 ПКУ.
Податкова декларація з податку на прибуток підприємства затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 N114 (далі - Декларація).
Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України відображаються в рядку 06.4 Декларації, в тому числі: проценти, що включаються до витрат з урахування обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу III Податкового кодексу України – в рядку 06.4.1.
необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки