Законодавством чітко визначено коло працівників, з якими припиняються трудові відносини на цій підставі – це особи, яки проходитимуть саме військову службу.
Згідно із частиною 4 статті 2 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232) до видів військової служби належать:
· строкова військова служба;
· військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу;
· військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети (відділення) або кафедри військової підготовки;
· військова служба за контрактом або призовом осіб офіцерського складу.
За пунктом 3 статті 36 КЗпП найпоширеніша підстава для звільнення є призов на строкову службу осіб чоловічої статі, яким до дня призову виповнилося 18 років, а також старших осіб віком до 25 років, які не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу відповідно до частини 1 статті 15 Закону № 2232. Звільнення за пунктом 3 статті 36 КЗпП застосовується також у разі направлення зазначених осіб на альтернативну (невійськову) службу. Громадяни України проходять цей вид служби лише у випадку, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і вони належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не припускає користування зброєю (ст.2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу від 12 грудня 1991 року № 1975-ХІІ”; далі – Законом № 1975).
У зв’язку з призовом (вступом) на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу для оформлення припинення трудового договору працівник повинен надати роботодавцеві в установленому порядку заяву про звільнення із зазначенням причини і дати звільнення. З урахуванням дня призову (вступу) на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу за згодою сторін трудових відносин встановлюється дата звільнення. До заяви обов’язково додається повістка рай(міськ)військкомату, інший документ, що підтверджує направлення працівника на військову службу, або направлення комісії у справах альтернативної (невійськової) служби. Наказом керівника підприємства оформлюється звільнення працівника із зазначенням у ньому причини та дати звільнення, підстави видання наказу.
На даний час, у зв’язку з призовом або вступом на військову службу чи направленням на альтернативну (невійськову) службу законодавство не містить вимоги про виплату підприємством вихідної допомоги. (пп. 1 п.1 розділу 1 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов’язку і військової служби” від 11 травня 2007 року № 1014-V внесено зміни до статті 44 КЗпП, яким скасовано виплату працівникові вихідної допомоги у разі припинення трудового договору у зв’язку з призовом або вступом на військову службу чи направленням на альтернативну (невійськову) службу). Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 спроба поновити виплату цієї допомоги була визнана неконституційною.
З урахуванням наданого права роботодавцеві встановлювати за рахунок власних коштів додаткові порівняно із законодавством соціально-побутові пільги для працівників, грошова допомога в разі звільнення працівника за пунктом 3 статті 36 КЗпП може виплачуватися в розмірі, передбаченому колективним договором. Зазвичай така виплата оформлюється окремим наказом.
Відповідно до статті 22 Закону України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР у разі звільнення працівника у зв’язку з призовом (вступом) на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу до закінчення робочого року, за який він вже отримав щорічні основну та додаткову відпустки повної тривалості не здійснюється утримання із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Після звільнення з військової служби за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах будь-якої форми власності й господарювання, зберігається право на працевлаштування в тримісячний строк на те саме підприємство або до його правонаступника на посаду, не нижчу за ту, яку вони обіймали до призову на військову службу (п.3 ст.8 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ). За громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу, зберігається попередня робота (посада), яку вони виконували (обіймали) до направлення на службу, за її відсутністю – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому підприємстві або, за згодою працівника, на іншому підприємстві (ст.5 Закону №1975).
20.01.2014
Зоя Куць, перший заступник начальника
Територіальної державної інспекції з питань праці у Полтавській області
По материалам: необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки