Відповідно до вимог ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі – Закон № 1105) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому КМУ, і не залежить від страхового стажу.

Згідно із пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі – Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів зайнятості (період перебування у трудових відносинах) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, – тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі – поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Пунктом 28 Порядку № 1266 визначено, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Згідно п. 5 Порядку № 1266 у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до п. 28 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), або її частини (у разі, коли особа працює у режимі неповного робочого дня чи тижня), на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Враховуючи вище викладене, у випадку, коли застрахована особа протягом 12 місяців, які передували місяцю настання страхового випадку (видачі листка непрацездатності у зв’язку із вагітністю та пологами), не мала заробітку з причини знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, середня заробітна плата обчислюється шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленої на день настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Також слід врахувати те, що у випадку, якщо застрахована особа у зв’язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком, не набула шестимісячного страхового стажу протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, то відповідно до положення ч. 4 ст. 19 Закону № 1105, зазначена допомога не може бути більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку, а також для працівників, які працюють у страхувальника за основним місцем роботи, не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Наталія Гуска, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Полтавській області.