Відповідно до пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до складу послуг з інжинірингу включається надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робот з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).
Згідно з підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Відповідно до підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.
Отже, якщо замовником вказаних у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу послуг є нерезидент України, який не має постійного представництва в Україні, місце постачання таких послуг знаходиться поза межами митної території України. Відповідно операція з надання таких послуг не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Що стосується порядку реєстрації платником податку на додану вартість у разі, якщо протягом останніх 12 календарних місяців сукупно підприємством здійснювалось постачання лише консультаційних послуг на замовлення нерезидентів повідомляємо, що відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 Кодексу).
Згідно із розділами V та ХХ Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
Таким чином, у разі якщо підприємство здійснює операції з надання послуг безпосередньо нерезиденту, які згідно з нормами Кодексу не є об’єктом оподаткування ПДВ, підстави для обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість у такого підприємства відсутні.
Поряд з цим, кожен конкретний випадок податкових відносин, у томі числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів, що дозволяють детальніше ідентифікувати предмет звернення. Слід зазначити, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Фискалы признали: при составлении расчета корректировки (далее — РК) к налоговой накладной (далее — НН) по причине изменения условий договора срок давности, определенный ст. 102 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ), не применяется.
В частности, отметили контролеры, если по истечении 1095 дней по договору финлизинга происходит изменение стоимости объекта лизинга, то лизингодатель должен составить РК к НН и откорректировать обязательства по НДС. А лизингополучатель на основании РК вправе откорректировать свой кредит.
Также чиновники констатировали: НКУ ограничивает срок давности для составления РК к НН (1095 дней с даты ее составления) только для случаев, когда РК составляют с целью исправления ошибки в НН (п.п. 50.1, 102.1 НКУ).
В категории 101.07 ОИР содержится аналогичный вывод.
Отметим, что ранее фискалы, как правило, возражали против корректировки НДС по причине изменения условий договора по истечении срока давности. Об этом свидетельствует, например, определение ВАСУ от 18.02.16 г. № К/800/11558/13 (в котором суд признал неправомерность применения срока давности при корректировке НДС из-за изменений условий договора).
У листі від 11.04.2016 р. N 7964/6/99-99-19-03-02-15 ДФС розглянула ситуацію, коли платник податку відповідно до рішення загальних зборів учасників товариства реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податку.
Для платника ПДВ, що реорганізується, ПКУ визначені особливості щодо процедури анулювання реєстрації його як платника ПДВ та визначення податкових зобов'язань з ПДВ. Відповідно до пункту 183.17 ПКУ особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному ПКУ, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки із сплати податку у зв’язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Отже, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання до іншого платника податку, підлягає анулюванню реєстрації як платника ПДВ. При цьому у такого платника ПДВ не відбувається нарахування ПДВ та коригування податкового кредиту.
Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що при реорганізації платника податку, шляхом приєднання до іншого платника податку (правонаступник), відбувається анулювання реєстрації його як платника ПДВ, то у платника податку (правонаступник) відсутні підстави для складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної платником податку, у тому числі у випадку зміни суми компенсації вартості поставлених товарів/послуг.
Водночас у випадку, якщо після такої реорганізації відбувається збільшення суми компенсації вартості поставлених платником податку товарів/послуг, то платник податку як правонаступник на дату такого збільшення складає нову податкову накладну на суму такого збільшення.
Замовник, який забезпечує пальним транспортні засоби виконавця, зобов’язаний спочатку зареєструватися платником «лівопального» акцизу
Підприємство-замовник згідно з умовами договору забезпечує виконавця пальним для заправки техніки з метою виконання останнім послуг зі збору врожаю.
На думку податківців, підприємство, що передає пальне, зобов’язане зареєструватися платником «лівопального» акцизу! Оскільки вони вважають таку передачу реалізацією пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 ПКУ, який до реалізації пального відносить також його передачу (відпуск, відвантаження) «на підставі договорів про виробництво з сировини замовника». І податківці ототожнюють цю ситуацію з таким виробництвом з сировини замовника. А тому, мовляв, підприємство спочатку зобов’язане зареєструватися платником «лівопального» акцизу і вже потім заправляти техніку виконавця. Інакше йому загрожує штраф згідно з п. 117.3 ПКУ в розмірі 100 % вартості переданого виконавцю пального.
Проте, на наш погляд, тут має місце явне перекручування змісту п.п. 14.1.212 ПКУ. У листі ДФСУ стверджує, що «по суті пальне передається на підставі договорів про виробництво послуг». Хоча в самій нормі йдеться про «виробництво з сировини замовника». Ми вважаємо, що в цій ситуації немає ані «виробництва» (а є роботи/послуги зі збирання врожаю), ані «сировини» (пальне явно в цій ситуації «сировиною» не є, оскільки з нього нічого не виробляється). Тим більше немає тут і «виробництва з сировини». Тому очевидне фіскальне перекручення норми.
Щоправда, нас можуть звинуватити в дуже буквальному прочитанні цієї дефініції. Але якщо підійти до цієї норми і з позиції «духу закону», то такий фіскальний висновок теж навряд чи є можливим. Прирівнювання до «реалізації пального» його відпустки «на підставі договорів про виробництво з сировини замовника», мабуть, здійснено законодавцями для тих ситуацій, коли пальне передається саме як сировина для виробництва іншого виду пального (або іншого кінцевого продукту, наприклад, бензину з підвищеним октановим числом). А інакше можна дійти до абсурду — коли передача замовником уайт-спірита виконавцю для надання послуг з фарбування дверей вимагатиме від першого реєстрації платником «лівопального» акцизу… Хоча від наших податківців можна чекати всього, що завгодно. Наприклад, в листі ДФСУ від 15.04.2016 р. № 8609/6/99-99-19-03-03-15 в подібній ситуації вже наголос робиться на передачі пального в розпорядження, що, на наш погляд, теж некоректно.
Які ж варіанти виходу із ситуації? Особливо коли «замовник» не готовий судитися і хоче убезпечити себе від «акцизних нападів» податківців.
1. Замовник може на час прибирання взяти техніку у виконавця в оренду (і за строковим трудовим або за договором підряду найняти на час прибирання його трактористів, комбайнерів тощо).
2. Замовник може не придбавати «на себе» пальне. У такому разі документи на передачу пального (і рахунок) постачальник оформляє безпосередньо на виконавця, а замовник потім оплатить постачальнику це пальне за виконавця (наприклад, за переведенням боргу, за векселем, як поручитель тощо) з подальшим заліком цієї суми в рахунок послуг зі збирання врожаю. Тут можуть бути проблеми, якщо виконавець не є платником ПДВ (тоді замовник втратить ПК з вартості пального)…
А тепер декілька слів про інші тези листа, що коментується.
висновок документа
Безоплатний відпуск пального шкільним установам, соціальним службам, місцевим органам влади та самоврядування тощо також вимагає попередньої реєстрації «дарувальника» платником «лівопального» акцизу
На думку податківців, операції безоплатної передачі пального повинні розглядатися як операції дарування. У свою чергу, передача пального за договорами дарування згідно з абзацом другим п.п. 14.1.212 ПКУ вважається «реалізацією пального». Тому перш ніж безоплатно когось заправити, «благодійнику» доведеться зареєструватися платником «лівопального» акцизу. До речі, цей висновок фактично торкнеться також і тих осіб, хто захоче допомогти своїм пальним армії…
Виходи з такої ситуації див. вище (пп. 2 і 3). Тобто або сплатіть борги за відпущене нужденним пальне, або видайте їм талони. Вам воно потім врахується…
висновок документа
Безоплатний відпуск через АЗС (АГЗС) пального для власних потреб обкладається «роздрібним» акцизом
У кінці листа «крізь призму» «роздрібного» акцизу йдеться про ситуацію, коли підприємство для заправки техніки купує пальне і заправляє техніку через власні заправні станції та/або автомобільні заправники пального. Судячи зі змісту запитання, ідеться про заправку техніки пальним для власних потреб підприємства.
Податківці, широко трактуючи термін «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» з абзацу третього п.п. 14.1.212 ПКУ стверджують, що при відпуску на власні потреби пального підприємство повинне з таких обсягів сплачувати «роздрібний» акциз. А в листі ДФСУ від 22.04.2016 р. № 9213/6/99-99-15-03-03-15 цей фіскальний висновок педалюється ще активніше.
Щоправда, вони роблять застереження — якщо ця заправка пального відбувається через власні заправні станції або автомобільні заправники пального, що відповідають визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС, наведеним у профільних нормативах.
Вважаємо такий підхід абсолютно неправильним.
На нашу думку, відпуск свого пального підприємством на його власні потреби не повинен обкладатися «роздрібним» акцизом у жодному разі. Тобто — незалежно від того, відповідають відпускаючі об’єкти визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС чи ні.
Визначення терміна «реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», що для цілей «роздрібного» акцизу діяло в редакції ПКУ до 1 січня 2016 року, такий фіскальний підхід виключало однозначно. А те визначення цього терміна в п.п. 14.1.212 ПКУ, що стало застосовуватися з 1 січня, схоже, і спонукало податківців до таких недолугих висновків. Бо зараз цей термін визначено як фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального незалежно від форми розрахунків.
Але, по-перше, хотілося б повідомити авторів листа, що навіть у самому цьому терміні слова «реалізація» (підакцизних товарів) і «роздрібна торгівля» абсолютно ніяк «не корелюють» з операціями з відпуску пального на власні потреби суб’єктів господарювання (які як є, так і не є платниками «роздрібного» акцизу).
А по-друге, завершальна фраза «незалежно від форми розрахунків» у цій дефініції явно свідчить про те, що під неї потрапляють тільки операції з реалізації (відпуску пального через АЗС та/або АГЗС) стороннім особам.
І по-третє, тут немає моменту виникнення ПЗ з «роздрібного» акцизу (див. п. 216.9 ПКУ), оскільки немає розрахункової операції!
Але, про всяк випадок, щоб на вас із цього приводу фіскали не спробували насісти на предмет «роздрібного» акцизу, постарайтеся заправляти свою техніку (хоча б на папері) не через об’єкти, що відповідають визначенням та вимогам до АЗС і АГЗС, а в інший спосіб…
Головне управління ДФС у м. Києві в листі від 27.04.2016 р. № 9852/10/26-15-13-02-16 зауважило: набувач благодійної допомоги, що надається згідно із пп. 165.1.54 ПКУ, зобов'язаний підтвердити благодійнику — юридичній або фізичній особі статус учасника бойових дій. Члени сімей зазначених осіб зобов'язані підтвердити родинний зв'язок з учасником бойових дій, статус учасника бойових дій, поранення, інше пошкодження здоров'я, гибель тощо внаслідок АТО.
Підтвердженням факту надання такої допомоги фізичним особам є документ, складений у письмовому вигляді, зокрема, але не виключно, акт прийому-передачі. Оскільки благодійна допомога має цільовий характер, доцільно для ідентифікації отримувача благодійної допомоги вказувати реєстраційний номер облікової картки чи прізвище, ім’я, по-батькові із зазначенням дати народження, як це зазначено нормами ст. 70 ПКУ.
Окрім того, контролери нагадали: відповідно до пп. «а» п. 176.1 ПКУ, платники податку фізичні особи, у т.ч. як благодійники — фізичні особи, так і фізичні особи — набувачі благодійної допомоги, зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний, згідно із цим розділом, подавати декларацію чи має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у т.ч. при застосуванні права на податкову знижку.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
Згідно з п. 286.4 ст. 286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
При зміні протягом року об’єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Нагадаємо, що форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності (далі – податкова декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 №560.
Отже, при укладанні протягом року нового договору оренди на ту ж саму земельну ділянку без змін умов договору або зі змінами умов договору (термін дії попереднього договору закінчився), а звітна податкова декларація подана платником плати за землю на термін дії цього попереднього договору, то такий платник протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, в якому зареєстровано новий договір оренди землі, має право подати уточнюючу податкову декларацію з урахуванням показників останньої поданої декларації за рік, що уточнюється або подавати щомісяця звітну податкову декларацію починаючи з календарного місяця, в якому фактично виникло право оренди земельної ділянки за новим договором оренди землі.
У Головному управлінні ДФС Буковини роз’яснюють, фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року нарахування фізичним особам сум податку контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ. Разом з цим на підставі п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорій фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара. Слід зазначити, що до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, повинна надати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (посвідчення інваліда першої або другої групи, пенсійне посвідчення (за віком), посвідчення батьків багатодітної сім’ї (які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років), посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (1-3 категорія), посвідчення «Учасник бойових дій», посвідчення «Інваліда війни», посвідчення «Учасник війни» тощо).
Закон України від 23.09.1999 № 1105- XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині 3 статті 30 визначає, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування перевіряє правильність оформлення листків непрацездатності керуючись Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532) та Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455)
Обов’язковим при оформленні листків непрацездатності є:
— кутовий штамп і печатка закладу охорони здоров’я»; — підкреслене слово «первинний» або «продовження»; — печатки лікаря при відкритті листків непрацездатності; — зазначена причина непрацездатності; — зазначений режим лікування; — після стаціонарного лікування вказується прізвище лікаря, прізвище завідувача відділення, а також їх підписи; — у разі продовження листка непрацездатності понад 10 днів вказується прізвище завідувача відділення; — у листках непрацездатності, виданих на термін понад 30 днів, зазначаються прізвища голови і членів лікувально-консультаційної комісії (далі — ЛКК) закладу охорони здоров’я; — зазначається вік хворої дитини, за якою здійснювався догляд; — вказується прізвище лікаря при закритті листка непрацездатності.
При перевірці оформлення листків непрацездатності звертають увагу на наявність виправлень. Відповідно до п. 4.5. Інструкції № 532 на бланку листка непрацездатності дозволяється не більше двох виправлень (крім пунктів 2 і 4 графи лицьового боку листка непрацездатності «Причина непрацездатності», які згідно з п. 3.3. Інструкції № 532 виправленню не підлягають). Якщо листок непрацездатності містить більше двох виправлень, його вважають зіпсованим і він підлягає заміні. Будь-яке виправлення має бути оформлене належним чином - виправлений текст засвідчено записом «Виправленому вірити», підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності».
Проте виданий листок непрацездатності не завжди є гарантією того, що матеріальне забезпечення працівнику буде надане, у зв'язку з тим, що остаточне рішення про оплату листка непрацездатності приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації, яке оформлюється відповідним протоколом. При цьому, документи для призначення певного виду допомоги розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Законом № 1105 передбачений вичерпний перелік підстав, при яких комісія має право відмовити в оплаті лікарняного. Найбільш поширеними з них є: настання тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням; за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням; порушення режиму лікування застрахованими особами.
Із метою недопущення зниження середньої зарплати у зв’язку з підвищенням на підприємстві, в установі, організації тарифних ставок, окладів п. 10 Порядку № 100 передбачено: у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, а також премії й інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Коефіцієнт коригування визначається шляхом ділення окладу, який установлено працівникові після підвищення, на оклад, який був у працівника до підвищення.
У разі якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (у т.ч. мобілізованому працівнику), за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Роз'яснення МОНУ щодо кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння
Лист від 29.02.2016 р. № 2/1-13-360-16 "Щодо порядку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 р. № 1109" Далее
Про порядок нарахування та виплати грошової допомоги випускникам шкіл-інтернатів
Частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Закон) передбачено право випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на забезпечення за рахунок навчального закладу або відповідної установи одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. Далее
Проект типового положення про преміювання держслужбовців
Місячну премію виплачують не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію, квартальну премія — не пізніше від терміну виплати заробітної плати за останній місяць кварталу, за який проводиться преміювання. Далее
Уряд дозволив органам місцевого самоврядування у 2016 році здійснювати попередню оплату послуг із видання підручників для учнів загальноосвітніх навчальних закладів
Відповідні зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 та від 14 січня 2015 р. № 6 внесені на засіданні Уряду. Далее
Мінкульт затвердив Положення про фондово-закупівельну комісію музею
Положення визначає порядок утворення та діяльності фондово-закупівельної комісії музею державної та комунальної форм власності, а також права та обов’язки її членів. Далее
Чи є підставою для висновку про недійсність договору визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства
Судова палата у цивільний справах ВСУ в постанові від 27.04.2016 р. у справі № 6-62цс16 дійшла такого висновку: лише визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Далее
Штрафи за помилки в реквізитах податкової накладної накладаються лише в разі позапланової перевірки, проведеної за заявою покупця
Головне управління ДФС у Полтавській області в листі від 04.04.2016 р. № 7285/6/99-99-19-03-02-15 повідомляє: штрафні санкції, визначені п. 1201.4 ПКУ, нараховуються контролюючим органом лише за результатами документальної позапланової перевірки, проведеної за заявою покупця. Далее
Якщо оплату праці у відрядженні оплатили нижче середнього заробітку, необхідно здійснити донарахування
Мінсоцполітики в листі від 06.03.2015 р. № 141/18/99-15 розглянуло питання щодо оплати праці працівника під час відрядження. Далее
Як підтверджувати статус єдинника сільгоспвиробникові, який має землю на території різних сільрад, що перебувають в межах одного району
Фахівці ДФСУ в підкатегорії 102.08.05 «ЗІР» роз’яснили: якщо сільськогосподарський товаровиробник має декілька земельних ділянок на території різних сільських (селищних) рад, що перебувають на території одного району (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за КОАТУУ різні), такий сільськогосподарський товаровиробник має подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням для набуття чи підтвердження статусу платника єдиного податку групи 4: Далее
Чи обкладається ПДФО фіндопомога, що повертається засновнику
ДФСУ в листі від 18.04.2016 р. № 8645/6/99-99-19-02-02-15 роз’яснила: якщо сума поворотної фінансової допомоги, яка відповідно до умов договору визначена в національній валюті, повертається фізичній особі (засновнику) у такій самій сумі, сума допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Далее
Чи враховувати під час обчислення вартості будівництва трудовитрати машиністів, що обслуговують орендовану будівельну техніку
Мінрегіон у листі від 21.03.2016 р. № 7/15-2930 роз’яснило порядок врахування трудовитрат робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні орендованої будівельної техніки, що використовується на будівництві об'єкта, під час обчислення вартості будівництва. Далее
Предоплатные скретч-карты на телекоммуникационные услуги в учете эмитента
Учет предоплатных скретч-карт имеет особенности, поскольку они представляют собой материальный носитель, посредством которого обеспечивается доступ к определенной услуге. В этой статье издание БУХГАЛТЕР&ЗАКОН расскажет об учете предоплатных скретч-карт на телекоммуникационные услуги у оператора-эмитента. Далее
Плательщик единого налога в отпуске: уплачивать ли единый налог и ЕСВ
Поводом для написания этого материала стал вопрос, поступивший в редакционную почту: "Должны ли плательщики единого налога второй группы за время отпуска уплачивать единый налог и ЕСВ?" Далее
Под знаменами деофшоризации
Одним из векторов движения современного мира стал поиск новых путей противодействия избежанию уплаты налогов. В повестке дня – усиление механизмов обмена информацией, принятие Плана действий по противодействию размыванию (эрозии) налоговой базы и выводу прибылей из-под налогообложения (План BEPS), многочисленные громкие дела против международных корпораций относительно предоставленных им налоговых преференций. Далее
Чем заменить путевой лист легкового автомобиля
Обязательно ли сейчас выписывать путевые листы на легковые автомобили, подробно описывать маршрут, или можно вести журнал учета работы автотранспорта свободной формы и списывать бензин на основании бухгалтерской справки? Далее
Оплата авиабилетов корпоративной карточкой
Группа сотрудников едет в зарубежную командировку. Оплата авиабилетов была осуществлена через Интернет корпоративной карточкой. Получатель денежных средств – иностранная авиакомпания. Является ли эта операция импортом услуг? Далее
Списание задолженности физического лица за товар
Предприятие отгрузило товар физическому лицу – не субъекту предпринимательства с отсрочкой платежа. Прошло 3 года, но от покупателя поступила лишь частичная оплата. Есть ли особенности списания этой задолженности? Далее
Годовой перерасчет НДС: влияние на финансовый результат
Ежегодно по итогам декабря налогоплательщики, которые приобрели товары/услуги, необоротные активы для одновременного использования в облагаемых и не облагаемых НДС операциях, пересчитывают долю использования таких приобретений исходя из фактических объемов поставки облагаемых и необлагаемых операций. Далее
Приобретение валюты – под контролем, или Очередные «совершенствования» от НБУ
Национальный банк Украины продолжает «совершенствовать» свои инструменты борьбы с оттоком иностранной валюты. Далее
Какая налоговая декларация по плате за землю подается в случае перезаключения в течение года нового договора аренды на тот же земельный участок?
В случае заключения в середине года нового договора аренды на ту же земельный участок без изменений условий договора или с изменениями условий договора Далее
Наше предприятие собирается оказывать транспортно-экспедиторские услуги нерезиденту (связанному лицу). Мы организуем транспортировку груза по железной дороге (ж.-д. тариф, плата за простой, за пользование вагонами) до границы Украины. За оказанные услуги заказчик уплачивает вознаграждение. Каков порядок налогообложения данной услуги (НДС, налог на прибыль)?
Бухгалтерский учет транспортно-экспедиторской деятельности специальных правил не содержит и регламентируется общими требованиями положений (стандартов) бухгалтерского учета для отражения деятельности по предоставлению услуг, в том числе на условиях комиссии или поручения. Далее
Каким образом осуществляется проверка плательщиков единого социального взноса (в том числе при их ликвидации)?
Согласно п. 1 разд. IV Порядка учета плательщиков единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденного приказом Минфина от 24.11.2014 г. № 1162, Далее
Які документи має надати демобілізований, аби почати працювати
Мінсоцполітики роз'яснило: демобілізований працівник повинен почати виконанувати обов'язки за трудовим договором наступного дня після дня взяття його на військовий облік у районному (міському) військкоматі Далее
Чи коригувати середній заробіток мобілізованим у разі підвищення окладів
Мінсоцполітики нагадало: у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві середній заробіток мобілізованих потрібно відкоригувати. Далее
Працівник може звільнитися в судовому порядку
Мінсоцполітики наголошує: якщо заява працівника про звільнення за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (зокрема, через переїзд на нове місце проживання), то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить співробітник. Далее
Сума авансових платежів за 2015 рік сплачена не в повному обсязі: що у додатку Ф4?
Яка сума авансових платежів з податку на доходи фізособи зазначається ФОП на загальній системі оподаткування при остаточному розрахунку за 2015 звітний податковий рік у рядку 4 додатка Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи, якщо сума розрахованих авансових платежів сплачена не в повному обсязі? Далі
Щодо медогляду працівників
Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових обов’язків, своєчасного вивлення гострих чи хронічних професійних захворювань, встановлення, у разі необхідності, медичних протипоказань щодо здійснення окремих видів робіт, а також попередження виникнення та розповсюдження інфекційних хвороб. Далі
Лікарняні не включаються до доходу підприємця-загальносистемника
Чи включається до доходу ФОП на загальній системі оподаткування сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплачена Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності? Далі
Порядок відновлення втрачених або знищених первинних документів на виплату зарплати
Порядок відновлення втрачених або знищених первинних документів на виплату зарплати (Схема). Далі
Нагадуємо, що статтею 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що суб’єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону № 481, наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 затверджено форми звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та порядків їх заповнення (форми № 1-РС, № 2-РС, № 3-РС, № 1-ОА, № 1-ОТ, № 1-РА, № 1-РТ).
В яких одиницях виміру заповнюється звіт № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та який порядок округлення показників при заповненні звіту?
Формою Звіту № 1-РА передбачено заповнення показників в тис. дал.
Пунктом 1 розд. І Порядку встановлено, що Звіт № 1-РА подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Електронна форма Звіту № 1-РА передбачає заповнення показників з точністю до шести знаків після коми.
Таким чином, показники Звіту № 1-РА заповнюються в тис. дал з округленням до шести знаків після коми (наприклад 0,5 л відображається як 0,00005 тис. дал).
Який порядок заповнення інформації про ліцензії у звітах № 1-РА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі» та № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів в роздрібній мережі», якщо суб’єкт господарювання має декілька ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами?
У разі якщо суб’єкт господарювання має у своєму складі структурні одиниці, які не є юридичними особами, Звіт № 1-РА та/або Звіт № 1-РТ заповнюється в цілому щодо підприємства з урахуванням усіх структурних одиниць (п. 3 розд. І Порядку заповнення форми Звіту № 1-РА та п. 3 розд. І Порядку заповнення форми Звіту № 1-РТ).
У полі, в якому зазначаються реквізити респондента Звіту № 1-РА та Звіту № 1-РТ передбачено заповнення інформації про отриману ліцензію, а саме: реєстраційний номер та строк її дії.
Отже, при заповненні інформації про ліцензії у полі, де зазначаються реквізити респондента Звіту № 1-РА та Звіту № 1-РТ вказується реєстраційний номер та строк дії отриманої ліцензії.
У разі якщо суб’єкт господарювання має декілька діючих ліцензій у звітному періоді на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, то замість реєстраційних номерів таких ліцензій потрібно вказати кількість отриманих ліцензій. У такому випадку строк дії ліцензій не заповнюється.
В яких одиницях виміру заповнюється звіт № 1-РТ «Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі» та який порядок округлення показників при заповненні звіту?
Пунктом 5 розд. І Порядку визначено наступні одиниці виміру, які застосовуються при складанні Звіту № 1-РТ:
- для сигарет з фільтром, сигарет без фільтра, сигар – млн. штук; - для інших тютюнових виробів – млн. штук або тонни.
Пунктом 1 розд. І Порядку встановлено, що Звіт № 1-РТ подають суб’єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Електронна форма Звіту № 1-РТ передбачає заповнення показників з точністю до шести знаків після коми.
Таким чином при складанні Звіту № 1-РТ відображаються показники: для сигарет з фільтром, сигарет без фільтра, сигар в млн. штук, для інших тютюнових виробів в млн. штук або тоннах з округленням до шести знаків після коми (наприклад 1 сигара відображається як 0,000001 млн. штук, одна пачка сигарет з фільтром (20 шт.) – як 0,000020 млн. штук, тютюнові вироби, що обліковуються в одиницях маси відображаються в тоннах: 1 г = 0,000001 т).
Як заповнюються звіти щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв з використанням кодів продукції: 33 вина виноградні (у тому числі за кодами 34 – 39); 40 виноматеріали (у тому числі за кодами 41 – 46); 59 лікеро-горілчані вироби (у тому числі за кодами 60 – 63) та чи вважається порушенням відображення продукції лише за кодами 33, 40, 59?
У Звітах № 1-РС, № 2-РС, № 1-ОА, № 1-РА передбачено відображення показників у графах «Вид продукції» та «Код продукції», які заповнюються згідно з додатком до Наказу № 49, відповідно до якого: до коду 33 відноситься вид продукції «Вина виноградні», у тому числі коди 34-39; до коду 40 відноситься вид продукції «Виноматеріали», у тому числі коди 41-46; до коду 59 відноситься вид продукції «Лікеро-горілчані вироби», у тому числі коди 60-63.
Отже, продукція, яка відносяться до кодів 34-39, 41-46, 60-63 відображається у звітах щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв двічі: перший раз як самостійний код та вид продукції (34-39, 41-46, 60-63) та другий – у складі відповідного коду та виду продукції, до складу якого такий код та вид віднесено (33, 40, 59).
Тобто значення показників продукції: за кодом 33 «Вина виноградні» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 34 – 39; за кодом 40 «Виноматеріали» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 41 – 46; за кодом 59 «Лікеро-горілчані вироби» повинно дорівнювати або перевищувати сумарне значення показників за кодами 60 – 63.
Водночас, не відображення у відповідних звітах обсягів продукції у графах «Вид продукції» та «Код продукції», у тому числі, по кодам 34 – 39, 41 – 46, 60 – 63, вважається наданням звіту з недостовірними даними незалежно від заповнення показників по кодам 33, 40, 59.
При цьому згідно з абзацом вісімнадцятим частини другої ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема у разі подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії – у розмірі 17000 гривень.
С 1 июля 2016 года все ЖЭКи в Украине ликвидируют. Это первый этап реформирования жилищно-коммунальной сферы, цель которого — повысить качество предоставления услуг гражданам. Вместо привычных ЖЭКов дома будут обслуживать либо частные управленческие компании, либо сами владельцы квартир в многоквартирных домах, если создадут ОСМД.
Лицо, которое является собственником помещения и, соответственно, совладельцем дома, в котором создано ОСМД, не является членом этого объединения; обязано принимать участие в расходах на управление, содержание и сохранение дома, а объединение наделено правом в случае неосуществления этим лицом таких действий обратиться в суд с иском о взыскании насчитанных по этим расходам платежей. При этом ни законом об ОСМД, ни другими законодательными актами Украины не предусмотрено утверждение или согласование органами местного самоуправления размеров взносов и платежей, определенных общим собранием ОСМД.
Лицо, являющееся собственником помещения в доме, в котором создано ОСМД, обязано осуществлять платежи и взносы на ремонт и содержание общего имущества независимо от членства в объединении, а потому при наличии подтвержденных расходов на управление, содержание и сохранение дома заявленная сума долга подлежит взысканию.
(из Постановлений Верховного Суда №904/8242/14 от 27 января 2016 года, №914/189/14 от 11 ноября 2015 года, №916/2197/12 от 1 апреля 2015 года)
У разі ліквідації чи продажу об’єкта основних засобів, згідно із п. 138.1 ПКУ, фінрезультат до оподаткування збільшується: - на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначеної відповідно до національних П(С)БО.
Водночас у разі ліквідації чи продажу об’єкта основних засобів, згідно із п. 138.2 ПКУ, фінрезультат до оподаткування також зменшується: - на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів, визначену з урахуванням положень ст. 138 ПКУ.
Так, відповідно до пп. 138.3.2 ПКУ, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення невиробничих основних засобів. При цьому термін «невиробничі основні засоби» означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тож зважаючи на те, що пп. 138.3.2 ПКУ чітко визначено, що невиробничі основні фонди не підлягають амортизації, розрахункова залишкова вартість таких основних фондів не визначається в податковому обліку та при формуванні різниць не враховується.
Отже, операції з реалізації основних засобів, які не пов’язані з господарською діяльністю, відображаються при формуванні фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бухобліку.
Верховний Суд України в постанові (у справі № 6-2951цс15) від 20.04.2016 р. дійшов такого висновку: відсутність укладення договору з позивачем не позбавляє відповідача обов’язку оплатити надані йому послуги в межах строку позовної давності.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями та споживачами, а також їхні права й обов’язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV (далі — Закон про ЖКП).
Хоч у ч. 1 ст. 19 Закону про ЖКП й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються лише на договірних засадах, проте, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону про ЖКП, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону про ЖКП обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, установлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Лише факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Обнародовано правовое заключение ВСУ по делу о взыскании процентов по банковскому вкладу за период просрочки возврата вклада, сообщает ЮРЛИГА
Верховный Суд Украины на заседании Судебной палаты по гражданским делам 27 апреля 2016 года принял постановление по делу № 6-302цс16, предметом которого был спор о взыскании процентов по банковскому вкладу за период просрочки возврата вклада.
При рассмотрении этого дела Верховный Суд Украины сделал правовое заключение о том, что по содержанию части первой статьи 1058 ГК по договору банковского вклада (депозита) одна сторона (банк), принявшая поступившую от другой стороны (вкладчика) или поступившую для нее денежную сумму (вклад), обязуется возвратить сумму вклада и выплатить проценты на нее или доход в другой форме на условиях и в порядке, установленных договором.
В соответствии с частью пятой статьи 1061 ГК проценты на банковский вклад начисляются со дня, следующего за днем поступления вклада в банк, до дня, предшествующего его возврату вкладчику или списанию со счета вкладчика на иных основаниях.
Окончание срока действия договора банковского вклада в случае невыполнения обязательств не прекращает обязательственных правоотношений, а трансформирует их в охранные, содержащие обязанность возместить причиненные убытки, установленные договором или законом.
При этом в соответствии с частью второй статьи 1070 ГК проценты за пользование денежными средствами, находящимися на счете клиента, уплачиваются банком в размере, установленном договором, а если соответствующие условия не установлены договором, - в размере, который обычно платится банком по вкладу до востребования.
Установлено, что договор банковского вклада не содержит определенного размера процентной ставки за пользование денежным вкладом в случае ненадлежащего исполнения обязательств по договору по истечении срока его действия.
В пересматриваемом деле суд первой инстанции, с выводами которого согласился и кассационный суд, удовлетворив иск в полном объеме, положения части первой статьи 1058 и статьи 1061 ГК к спорным правоотношениям применил неправильно и пришел к ошибочному выводу о том, что после окончания срока действия договора и в случае ненадлежащего выполнения его условий с банка в пользу вкладчика подлежат взысканию проценты за пользование денежным вкладом по процентной ставке, предусмотренной этим договором (25% годовых), не учитывая, что договором не определен размер ставки процентов за пользование депозитом в случае окончания срока его действия и ненадлежащего исполнения денежного обязательства по нему. Суд безосновательно не применил норму статьи 1070 ГК и не учел, что с банка подлежат взысканию проценты по процентной ставке в размере, который обычно уплачивается банком по вкладу до востребования. Вместе с тем апелляционный суд, отметив отсутствие доказательств, свидетельствующих о продлении срока действия договора на тех же условиях, в том числе по размеру процентов за пользование денежным вкладом, не принял во внимание положения статьи 1070 ГК и пришел к ошибочному выводу об отказе в удовлетворении исковых требований в полном объеме.
У зв’язку з необхідністю забезпечення належного здійснення статутної діяльності господарських товариств часто виникає потреба у створенні підприємством своїх підрозділів у межах різних адміністративно-територіальних одиниць. Законодавчо не обмежено право товариства самостійно визначати, які саме підрозділи буде створено. Проте, залежно від обраної форми підрозділу визначатиметься його податковий статус, а отже, відповідні права та обов'язки самого підприємства.
Який вид підрозділу доцільніше обрати для більш ефективного та менш обтяжливого здійснення своєї діяльності?
Для відповіді на це запитання перш за все слід визначити, яку мету ставить перед собою підприємство, приймаючи рішення про створення структурної одиниці. Відповідно до положень чинного законодавства України підприємство може створювати:
- структурні підрозділи: виробничі (відділення, дільниці, бригади тощо); функціональні (управління, відділи, служби тощо);
- відокремлені підрозділи – філії, представництва, відділення тощо.
Приймаючи рішення про розширення організаційної структури підприємства, варто розуміти, що між поняттями «структурний підрозділ» і «відокремлений підрозділ» є істотна різниця.
Відокремлені підрозділи – це філії, представництва, відділення тощо, які часто знаходяться за межами місцевості, де розміщене головне підприємство. Цей перелік є відкритим, що дає змогу зробити висновок про можливість створення й інших структурних одиниць. Спільними рисами відокремлених підрозділів є те, що вони в жодному разі не є юридичними особами. Такі структурні одиниці наділяються майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення від власного імені. Керівники відокремлених підрозділів призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Враховуючи те, що створення філій та представництв є найбільш поширеним у практичній господарській діяльності суб’єктів господарювання, актуальним є практичне питання щодо їх розмежування та особливостей.
Так, повноваження філії є ширшими, ніж повноваження представництва: вони включають у себе виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг, зокрема, представництво й захист прав та інтересів юридичної особи. У свою чергу, повноваження представництва є вужчими і обмежуються тільки представництвом і захистом прав та інтересів юридичної особи, про що слід пам’ятати під час обрання того чи іншого різновиду підрозділу.
Дискусійним на сьогоднішній день залишається питання щодо необхідності реєстрації відокремлених підрозділів юридичних осіб. Норми Господарського кодексу України прямо вказують на те, що відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень) та представництв без утворення юридичної особи не потребує їхньої державної реєстрації. У той самий час положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вказують на те, що відомості про філії і представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Таким чином, відомості про відокремлені підрозділи дійсно мають обов’язково вноситися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, проте лише в аспекті доповнення інформації про ту чи іншу юридичну особу.
Щодо структурного підрозділу підприємства, то ним є така його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, що відрізняються від функцій інших ланок, і через це входить в ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприємства (організації, установи).
Такі підрозділи є часткою підприємства, входять до його структури, здійснюють господарську діяльність від імені юридичної особи на підставі положення, затвердженого вищим органом управління підприємства, і очолюються керівниками, які призначаються (затверджуються) на посаду директором підприємства. Керівник структурного підрозділу діє відповідно до штатного розпису підприємства (організації, установи), а не на підставі довіреності від імені юридичної особи, як це передбачено чинним законодавством для відокремлених підрозділів (філій, представництв тощо).
Відомості про структурні підрозділи не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не мають власного коду ЄДРПОУ.
У разі необхідності працівники виробничого структурного підрозділу, що не має ознак відокремленого підрозділу, можуть в індивідуальному порядку отримувати певні матеріальні цінності для виконання своїх трудових обов’язків у порядку, встановленому Кодексом законів про працю України. Подібне не може розглядатися як наділення майном саме виробничого підрозділу i ніяк не змінюватиме його статус.
Важливим є питання оподаткування діяльності структурних одиниць юридичної особи. Так, якщо в іншому населеному пункті створено саме структурний, а не відокремлений підрозділ підприємства, то податки, збори та інші платежі відповідно до чинного законодавства повинні сплачуватись до Державного бюджету України та бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням цього структурного підрозділу безпосередньо юридичною особою, яка його створила.
Враховуючи вищесказане, товариство має заздалегідь визначити завдання та конкретні повноваження створюваної структурної одиниці.
У разі відсутності потреби у здійсненні підрозділом господарської діяльності від власного імені, наділенні підрозділу власним майном та відкритті для нього банківських рахунків доцільно створювати саме структурний, а не відокремлений підрозділ.
Якщо ж існує потреба у здійсненні підрозділом самостійної господарської діяльності, та, відповідно, повному його забезпеченні майном, а також необхідності самостійного розпорядження коштами та іншими ресурсами, слід безумовно створювати відокремлений підрозділ із обов’язковим внесенням відомостей про нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Анастасия Кисель,
Юрист Международной правовой компании BOND INTELLECT GROUP (BIG)
Опубліковано в журналі “Головбух” № 11 (970), 21 березня 2016 р. (стор. 57-62)
Олександр ЄФІМОВ, доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, керуючий партнер «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», канд. юрид. наук, адвокат, аудитор
Перед бухгалтерами часто постає запитання, чи відповідає договір критеріям первинного документа як підстави для відображення господарської операції в обліку. Чи принципово, щоб назва послуг, робіт у договорі співпадала з послугами та роботами, вказаними в акті? Здавалося б, відповідь очевидна вже з огляду на самі правові норми. Та все ж таки, захищаючи свої інтереси, краще покладатися на беззаперечні висновки суду, який нарешті поставив крапку в цьому питанні
Перш ніж з’ясовувати, чи може бути цивільно-правовий договір первинним документом у разі поєднання зобов’язань цивільно-правового та бухгалтерського, слід визначитися із суттю «цивільного» та «бухгалтерського» зобов’язань як таких. Варто також з’ясувати, у чому полягають характерні риси та відмінності таких зобов’язань.
«Цивільне» зобов’язання
Статтею 509 Цивільного кодексу України (ЦК) визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. А кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК. Тобто із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Підставами для виникнення «цивільних» зобов’язань, зокрема, є:
- договори та інші правочини; - створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; - завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; - інші юридичні факти; - безпосередньо акти цивільного законодавства; - безпосередньо акти органів державної влади, органи влади АР Крим або органів місцевого самоврядування (у випадках, встановлених актами цивільного законодавства); - рішення суду (у випадках, встановлених актами цивільного законодавства); - настання або ненастання певної події (у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором).
Як бачимо, у більшості випадків для виникнення цивільних зобов’язань лише актів цивільного законодавства недостатньо. Для виникнення цивільно-правових наслідків, передбачених актом цивільного законодавства, необхідне настання іншого юридичного факту чи фактів, зокрема у вигляді укладення певного договору.
«Бухгалтерське» зобов’язання
Під «бухгалтерським» зобов’язанням розуміють заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV; далі — Закон № 996).
Отже, «бухгалтерське» зобов’язання від зобов’язання «цивільного» відрізняють, точніше, виокремлюють його із загальної маси «цивільних» зобов’язань три характерні риси:
- «бухгалтерське» зобов’язання — це заборгованість, тобто вже наявний, а не той, що має виникнути в майбутньому, борг; - підстава його виникнення — це минулі події, тоді як договір є підставою для виникнення майбутніх подій; - погашення такої заборгованості призводить до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
До того ж відповідно до пункту 5П(С)БО 11 «Зобов’язання» зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
ВРІЗ 1
Отже, «цивільне» та «бухгалтерське» зобов’язання слід співвідносити як ціле та його частину. Будь-яке «бухгалтерське» зобов’язання є зобов’язанням «цивільним», але не кожне «цивільне» зобов’язання є зобов’язанням «бухгалтерським».
Поєднання зобов’язань
Тож з’ясуємо, що потрібно для того, аби «цивільне» зобов’язання стало «бухгалтерським».
Передусім треба, щоб таке «цивільне» зобов’язання було заборгованістю. Це означає, що «бухгалтерське» зобов’язання є похідним від заборгованості, тобто боргу, який зазвичай розуміють як обов’язок повернути (не надати) гроші, майно тощо. Тобто «бухгалтерське» зобов’язання виникає як результат виконання договору другою стороною. Саме це й дає змогу стверджувати, що будь-яке «бухгалтерське» зобов’язання є «цивільним».
Іншим важливим фактором для перетворення «цивільного» зобов’язання в «бухгалтерське» є наявність події (подій), яка сталася в минулому. Наприклад, передано товар, гроші, виконано роботи, надано послуги, які підлягають оплаті. Або ж отримано попередню оплату, на суму якої треба поставити товар. У цьому разі йдеться про товарний борг.
І нарешті, враховуючи, що «бухгалтерське» зобов’язання виникає у результаті минулих подій, слід зазначити, що в майбутньому виконання такого зобов’язання нічим не компенсуватиметься. Адже така компенсація вже надійшла в минулому як подія, в результаті якої виникла кредиторська заборгованість. Погашення ж цієї кредиторської заборгованості означатиме лише зменшення грошових коштів чи іншого майна боржника (активів).
ВРІЗ 2
Яскравим прикладом співвідношення «бухгалтерського» та «цивільного» зобов’язань є обов’язок покупця за договором купівлі-продажу оплатити товар. «Цивільне» зобов’язання покупця оплатити товар в одних випадках має наслідком виникнення «бухгалтерського» зобов’язання покупця (якщо товар поставлено до оплати), а в інших — продавця (якщо покупець здійснив попередню оплату за товар).
Так, відповідно до статті 692 ЦК покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У цьому разі після прийняття покупцем товару «бухгалтерська» заборгованість виникає у покупця. І тут явно простежуються усі три характерні риси «бухгалтерського» зобов’язання: борг, минула подія та майбутні втрати ресурсів.
Відповідно до статті 693 ЦК, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором — у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК, тобто протягом семи днів з моменту пред’явлення вимоги продавцем. У цьому ж разі минулою подією є оплата товару до його передання. Борг після такої оплати виникає у продавця. В останнього виникає і «бухгалтерське» зобов’язання з усіма його трьома характерними рисами.
При цьому «цивільне» зобов’язання продавця передати товар, а покупця — оплатити цей товар існує незалежно від виникнення зобов’язання «бухгалтерського».
Статус договору у зобов’язанні
Договір є підставою, на якій виникає зобов’язання, а не первинним документом.
Первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону № 996). А відповідно до статті 9 Закону № 996 первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Ці документи фіксують факти здійснення господарських операцій та мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Первинний документ містить дві обов’язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Враховуючи таку вимогу, як момент складення первинного документа під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення, немає підстав вважати договір первинним документом.
Відповідно до статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. І вважати договір первинним документом аж ніяк не можна. Хоча й договір зазвичай містить усі обов’язкові реквізити первинних документів, зазначені у частині другій статті 9 Закону № 996, а саме:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Причина такої «несумісності» договору з первинним документом саме у моменті їх складання. Договір є підставою, з якої виникає зобов’язання, виконання якого оформлюють первинним документом. Власне договір не є документом, що підтверджує виконання зобов’язання, тобто здійснення господарської операції. І це навіть тоді, коли «цивільне» зобов’язання збігається з «бухгалтерським». Єдиним первинним документом у цьому разі може бути виписка із банку, в якій вказано призначення платежу та реквізити договору, на підставі якого здійснюють платіж.
Позаяк договір (тобто правочин) за своєю правовою суттю не є первинним документом, то за формою він не може й суперечити Закону № 996. Відповідно до статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК, а саме:
- зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як бачимо, ЦК для визнання договору дійсним не вимагає, щоб договір відповідав вимогам Закону № 996. Тим паче, що Закон № 996, згідно з його преамбулою, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Тобто Закон № 996 не регулює цивільно-правові відносини, а тому правочин не може суперечити цьому закону. Відповідно, й відсутність у договорі реквізитів первинного документа не є підставою вважати його недійсним.
Судова інтерпретація договору
Суди не завжди однаково ставилися до надання договорові статусу первинного документа, припускаючись іноді, на нашу думку, «технічних помилок» у своїх рішеннях. Так, наприклад, у постанові від 06.12.2007 у справі № 2-11/5956-2006 Вищий господарський суд (ВГСУ) висловився так: «наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами — договором, розрахунками тощо». Якщо проаналізувати всю цю постанову ВГСУ, то можна дійти висновку, що в ній ідеться про те, чи є акт звірки взаємних розрахунків первинним бухгалтерським документом. А щодо самого договору ВГСУ спір не розглядав. З цього можна зробити висновок про те, що надання договорові статусу первинного документа є технічною помилкою, обмовкою ВГСУ.
ВРІЗ 3
Більш детально та глибоко питання надання договорові статусу первинного документа знайшло своє відображення в постанові Верховного Суду України (ВСУ) від 27.10.2015 № 21-1539а15. У ній ВСУ дійшов висновку, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Адже для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. А судячи з визначення договору, наведеного в частині першій статті 626 ЦК, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Причому згідно з визначенням господарської операції, наведеним у статті 1 Закону № 996, остання пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Позитиви нових судових підходів для платників
Така судова практика щодо невизнання договору первинним бухгалтерським документом, безумовно, має позитивні для платників податків наслідки.
По-перше, під час проведення документальних перевірок податківці не можуть визнавати дійсним чи недійсним договір лише на тій підставі, що в ньому відсутні реквізити первинного документа, передбачені статтею 9 Закону № 996.
По-друге, податківці не мають права вважати господарську операцію такою, що не підтверджена первинним документом, посилаючись на відсутність реквізитів первинного бухгалтерського документа в договорі.
Нарешті, у разі коли акт, складений за результатами виконання договору (надання послуг чи виконання робіт), не відповідає предметові такого договору, ця невідповідність не означає відсутності документального підтвердження господарської операції первинними бухгалтерськими документами. Адже первинним бухгалтерським документом у цьому разі є лише акт.
ВРІЗ 1
Зверніть увагу
Будь-яке «бухгалтерське» зобов’язання є зобов’язанням «цивільним», але не кожне «цивільне» зобов’язання є зобов’язанням «бухгалтерським»
ВРІЗ 2
Важливо
Трьома характерними рисами «бухгалтерського» зобов’язання є борг, минула подія та майбутні втрати ресурсів
ВРІЗ 3
Зверніть увагу
Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій
По-перше, Національний банк звільняє від обов’язкового продажу кошти, що надходять для здійснення іноземних інвестицій в Україні.
По-друге, скорочено строк резервування уповноваженими банками гривневих коштів для купівлі іноземної валюти за дорученням клієнтів. Досі банки мали можливість купувати валюту для клієнтів лише не раніше четвертого операційного дня після попереднього резервування (режим Т+3). Відтепер здійснити таку купівлю можна буде швидше – починаючи з третього операційного дня (режим Т+2). Аналогічним чином змінено строк і для операцій з перерахування коштів у гривнях на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів.
Як і раніше, проведення таких операцій вимагатиме підтвердження з боку Національного банку протягом вказаного строку для запобігання непродуктивному відтоку капіталу. При цьому інформація, яку уповноважені банки нададуть 05 травня 2016 року та 06 травня 2016 року в реєстр валютних операцій, буде підтверджуватися Національним банком 11 травня 2016 року. Відповідно, інформація, надана 10 травня 2016 року, буде підтверджуватися 12 травня 2016 року, надана 11 травня 2016 року – підтверджуватиметься 13 травня 2016 року і т. д.
По-третє, знято заборону на купівлю іноземної валюти за продукцію, імпортовану в Україну до 01 січня 2015 року, за договорами, за якими відбулася заміна боржника та/або кредитора у зобов’язанні. Водночас скасовано цю заборону для перерахування коштів у гривнях на користь нерезидентів через кореспондентський рахунок банку-нерезидента, відкритий в уповноваженому банку.
Окреслені кроки з лібералізації валютного регулювання сприятимуть збільшенню надходжень іноземних інвестицій в Україну, а також покращенню умов для проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності без створення дисбалансів на валютному ринку.
Лист без перебільшення зацікавить усіх своїми висновками. У ньому Мінфін по кісточках розбирає ситуацію із запізнілою первинкою. Тобто коли в підприємства на момент складання фінзвітності за витратами ще немає підтвердних первинних документів від постачальників (вони надійдуть пізніше, у наступних періодах). Прикладом можуть бути комунальні витрати, витрати на послуги зв’язку (рахунки за якими приходять у наступному місяці) та інші ситуації.
У такому разі «рецепти» від Мінфіну такі. Спершу Мінфін з урахуванням «витратного» П(С)БО 16 нагадує правила визнання витрат: витрати в бухобліку визнають у періоді отримання доходу (або в періоді фактичного понесення, якщо їх неможливо прямо зв’язати з доходом). Після чого робить висновок:
висновок документа
Визнання витрат не залежить від періоду отримання первинних документів від постачальників
Він продиктований основними бухобліковими принципами ( ст. 4 Закону про бухоблік*):
* Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV.
— обачності, що вимагає застосування в бухобліку методів оцінки, що запобігають заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів та доходів підприємства, і
— відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінрезультату звітного періоду доходи звітного періоду потрібно порівняти з витратами, здійсненими для одержання таких доходів.
Тому зміщувати (відсувати) момент визнання витрат до «чужого» періоду отримання від постачальників підтвердних первинних документів було б невірно. Витрати потрібно визнавати у «своєму» періоді, тобто в тому періоді, до якого вони належать (заодно з доходом або в періоді фактичного понесення, якщо безпосередньо їх пов’язати з доходом важко).
Але як же тоді бути: у якій сумі показати витрати, доки документи не прийшли?
висновок документа
Витрати потрібно достовірно оцінити — визначити розрахункову суму витрат, склавши, наприклад, бухдовідку. Тоді такий створений підприємством первинний документ стане достатньою підставою для відображення витрат, доки немає документів від постачальників
Отже, для відображення витрат їх суму потрібно достовірно оцінити ( п. 6 П(С)БО 16). Бажано з максимальною точністю. І доки немає підтвердної первинки, Мінфін пропонує відштовхуватися від розрахункової величини витрат. Для цього витрати можна навіть класифікувати за групами (наприклад: комунальні витрати, витрати на зв’язок тощо), щоб для кожної групи визначити свою методику оцінки (розрахунку) величини витрат. На те — воля підприємства. А за необхідності (у разі зміни умов нарахування витрат) методику можна переглядати.
Загалом, «витратні» методики підприємство може визначати самостійно, оскільки в бухобліковій нормативці на цей випадок суворих правил немає. Але в будь-якому разі для цього враховують умови договорів, дані про витрати підприємства за минулі періоди, тарифи та інші джерела. Причому використовувані методики оцінки Мінфін рекомендує підприємствам закріпити в наказі про облікову політику разом з переліком відповідальних осіб і строків подання ними відповідної інформації. Хоча, чесно кажучи, «відповідальні особи і строки подання інформації» до облікової політики не належать. Тому «витратні» нюанси цілком можна прописати в наказі про організацію бухобліку (детальніше про нього див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 85). У будь-якому разі «узаконити» їх внутрішнім документом спокійніше.
А далі — найцікавіше (!): «розрахункові» витрати треба задокументувати. Для цього — скласти первинний документ із зазначенням розрахункової величини витрат (наприклад, бухгалтерську довідку або інший документ, що відповідає критеріям первинного, тобто з обов’язковими реквізитами зі ст. 9 Закону про бухоблік, п. 2.4 Положення № 88*). Адже госпоперації дозволено оформляти на самостійно виготовлених бланках документів, що містять обов’язкові реквізити або реквізити типових чи спеціалізованих форм ( п. 2.7 Положення № 88). У зв’язку з цим особливо приємно, що Мінфін підкреслює: до отримання первинки від постачальників такий самостійно створений підприємством первинний документ є достатньою підставою (!) для відображення витрат у бухобліку.
* Положення про документальне забезпечення записів у бухобліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88.
Про всяк випадок повторимо, що йдеться про ситуацію, коли первинка очікується від постачальників, але поки що запізнюється. Інакше якщо її взагалі не намічається, то «малювати» собі таким чином витрати за «самодокументами» не радимо. Інакше в перевіряючих напевно закрадуться сумніви щодо самої госпоперації ( п. 2.1 Положення № 88, ст. 44 ПКУ).
А що робити, коли первинка, нарешті, прийшла (наприклад, надійшла після складання та затвердження фінзвітності)? Мінфін тут пропонує наступне:
висновок документа
Якщо в первинних документах, що надійшли, фактична сума витрат відрізняється від розрахункової, то розбіжності, що виникли, враховують у складі витрат періоду, коли були фактично отримані первинні документи від постачальника
Отже, наступний крок: порівнюємо фактичні витрати та розрахункові. Якщо виникли розбіжності, то відображені раніше в минулому періоді розрахункові витрати Мінфін радить не коригувати, а різницю (увага!), що виникла, обліковувати як поточні витрати, тобто у витратах того періоду, коли з’явилися підстави для уточнень суми, наприклад, були фактично отримані первинні документи від постачальника.
Утім, мінфінівська порада хоча і приваблива (оскільки спрощує життя), але не бездоганна. Адже оскільки в розрахунках «промахнулися» і величина витрат за фактом випливла інша, насправді йтися повинно про виправлення помилки. Тому якщо первинка прийшла, скажімо, після подання річної звітності, то уточнення витрат потрібно провести як виправлення помилки за минулий рік (детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2015, № 42, с. 26). Інакше вже згадувані принципи обачності та відповідності доходів і витрат порушуються. Отже, хоча Мінфін і пропонує легший шлях, але достовірність фінзвітності від цього страждає.
До речі, далі щодо «витратних» розбіжностей Мінфін застерігає: їх не можна вважати зміною облікової оцінки, оскільки обставини, на яких базувалася сама оцінка (тобто правила розрахунку витрат підприємством), не змінюються (тоді як зміною облікової оцінки може бути, наприклад, зміна правил розрахунку амортизації).
Ну і ще один обліковий штрих:
висновок документа
Для нарахування витрат, за якими на момент складання фінзвітності не одержано первинних документів від постачальників, підприємство може відкривати додаткові субрахунки
Загалом, майте на увазі: в обліку при первинці, що запізнюється, можна завести окремі субрахунки для відображення витрат. Ну а наскільки це видасться зручним і чи є в тому особлива необхідність — вирішувати вам.
І насамкінець: сподіваємося, до думки Мінфіну прислухаються податківці і більше не викошуватимуть «розрахункові» витрати, за якими первинка надходить із запізненням. Тим паче, що нині найбільше значення надано бухобліку і контролери самі неодноразово «кивали» в бік Мінфіну, радячи за роз’ясненням бухоблікових справ звертатися саме до нього. Ось дочекалися мінфінівську відповідь. Поживемо — поглянемо, як воно буде...
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.
Слід зазначити, що обмежень щодо зміни прийнятого рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці платником податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків) визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, нормами ПКУ не передбачено.
Отже, платник податку на прибуток, який використовував право на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), не може у наступному звітному році визначати у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств об’єкт оподаткування шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, якщо дохід платника податку на прибуток за такий рік не перевищує двадцять мільйонів гривень.
Якщо дохід платника податку на прибуток за такий рік перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник зобов’язаний застосовувати всі різниці передбачені розд. ІІІ ПКУ при визначенні об’єкта оподаткування.
Порядок нарахування амортизації (для платників податку на прибуток, доходи яких перевищують двадцять мільйонів гривень) визначений ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ).
Підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ (у редакції що діє з 01.09.2015) встановлено, що до основних засобів відносяться матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
У п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначені групи основних засобів (необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.
Зокрема, для груп 1 (земельні ділянки), 10 (бібліотечні фонди), 11 (малоцінні необоротні матеріальні активи), 13 (природні ресурси) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені.
Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі – П(С)БО 7), придбані (створені) основні засоби (у т. ч. земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю.
Перелік витрат, які включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів, визначені п. 8 П(С)БО 7. При цьому вартість земельних ділянок та природних ресурсів не є об’єктом амортизації (п. 22 П(С)БО 7).
Отже, з урахуванням положень п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ вартість земельних ділянок, малоцінних необоротних активів, бібліотечних фондів та природних ресурсів не підлягає амортизації у податковому обліку.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація, розрахунок – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПКУ та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПКУ).
Таким чином, платник податку на прибуток у разі неподання до контролюючого органу податкової декларації за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року має подати Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
Оскільки з 01.01.2015 основні показники, що обраховуються для визначення об’єкта оподаткування за правилами, встановленими розд. ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПКУ, суттєво змінилися, то для заповнення Декларації за звітні (податкові) періоди до 1 січня 2015 року платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 ПКУ щодо подання доповнення до Декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої Декларації. У такому разі платник зазначає про цей факт у спеціально відведеному місці у Декларації, а доповнення до Декларації вважатиметься невід’ємною її частиною.
Представники фіскального відомства констатували, що в разі постачання імпортованих товарів базу оподаткування визначають за загальним правилом — з огляду на їх договірну вартість та без урахування величини митної вартості. При цьому нагадаємо: згідно з п. 188.1 ПКУ 188 база обкладення ПДВ не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів.
Ціну придбання, за словами податківців, визначають як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість).
Зауважимо, що наразі в ПКУ не фігурує визначення поняття «ціна придбання» товару. Тож, на нашу думку, доцільніше орієнтуватися на первісну вартість таких товарів, яку формують у бухобліку (за аналогією з визначенням мінімальної бази обкладення ПДВ щодо необоротних активів).
ДФС в листі від 15.04.2016 р. № 8611/6/99-99-15-03-03-15 повідомила: після запровадження СЕАРП, тобто після 01.03.2016 р., товариство не може скористатися механізмом зменшення суми акцизного податку до сплати на суму акцизного податку, розраховану для сировини, з якої сплачено акцизний податок, визначеним п.п. 2, 3 підрозділу 5 р. ХХ «Перехідних положень» ПКУ, оскільки такий механізм є тимчасовим і діяв до запровадження СЕАРП. Під час функціонування СЕАРП застосовуються норми пп. 217.1.6 ПКУ.
Порядок електронного адміністрування реалізації пального затверджено постановою КМУ від 24.02.2016 р. № 113 (далі — Порядок № 113). Пунктом 35 Порядку № 113 визначено механізм оформлення заявки на поповнення обсягів залишку пального, у якій зазначаються обсяги залишку пального, що збільшуються та що зменшуються. Такий самий механізм передбачено пп. 232.4.3 ПКУ.
При цьому для обчислення зменшення суми акцизного податку платник податку має отримати від виробника чи імпортера підакцизної сировини довідку про обсяг поставленої підакцизної сировини (із зазначенням найменування покупця (отримувача) підакцизної сировини, відомостей про відповідні суми сплаченого акцизного податку та переліку податкових накладних із податку на додану вартість, оформлених на постачання такої сировини) та підтвердження контролюючого органу про зарахування акцизного податку до бюджету. Таке підтвердження надається виробнику чи імпортеру підакцизної сировини контролюючим органом за його місцезнаходженням протягом одного робочого дня після звернення шляхом надання відповідної довідки (пп. 3 п. 13 підрозділу 5 р. ХХ «Перехідних положень» ПКУ).
1С Предприятие 8.3, 1С Предприятие 8.2, 1С Предприятие 8.1, 1С Предприятие 8.0, 1С Предприятие 7.7, Литература 1С, Общие вопросы по администрированию 1С, Методическая поддержка 1С - всё в одном месте: на Украинском 1С форуме!
Открытая тема (есть новые ответы)
Опрос (есть новые голоса)
Открытая тема (нет новых ответов)
Опрос (нет новых голосов)
Горячая тема (есть новые ответы)
Закрытая тема
Горячая тема (нет новых ответов)
Тема перемещена