Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу (далі за текстом – ПКУ) податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПКУ.

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233 (далі – Порядок № 1233).

Суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає Звіт про суми податкових пільг (далі - Звіт) за формою згідно з додатком (п. 2 Порядку № 1233).

Таким чином, у Звіті відображається сума податку на прибуток, яка не сплачена до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг.

Згідно з пунктом 140.4 статті 140 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення пункту 140.4 статті 140 ПКУ застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПКУ).

У випадку якщо об’єкт оподаткування з податку на прибуток має позитивне значення, сума пільги передбаченої підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПКУ, розраховується таким чином:

сума від’ємного значення попереднього звітного року в межах суми прибутку звітного періоду х розмір базової ставки податку:100.

У випадку якщо об’єкт оподаткування з податку на прибуток у звітному періоді має від’ємне значення або дорівнює нулю, без врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього звітного року, то втрати до бюджету не виникають та сума пільги не визначається.