Автор: Олександр Боков, [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки], (спр. № К/800/40962/17, 08.12.17)

Фабула судового акта: Для підписання договору купівлі-продажу квартиру чи будинку окрім сплати мита чи послуг нотаріуса, останні вимагають від покупця надати докази сплати збору до пенсійного фонду в розмірі 1% від ціни будинку чи квартири. Разом з цим.чинним законодавством передбачено звільнення громадян за певних умов від сплати такого збору. Але, як показує практика, при укладенні такої угоди важко довести нотаріусу своє право на звільнення від сплати збору, оскільки до цього часу, не визначено механізм підтвердження статусу покупця, як того, що придбає житло вперше. Саме тому і, враховуючи «неналежне урядування» з боку держави, вирішення цієї проблеми на практиці відбувається, як правило, шляхом судового захисту порушеного права. Як правило рішення в таких справах приймаються на користь позивачів. Судова справа, що пропонується увазі читачів, саме про це.

Предметом адміністративного позову в цій справі стали наступні обставини, - позивач вперше придбав нерухоме майно (квартиру) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 10 251,25 грн, який за рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, підлягає поверненню, оскільки, відповідно до абзацу першого п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, позивач не є платником зазначеного збору.

Суддя Вищого адміністративного суду України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України, виходячи з наступних міркувань та приписів чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми закону платниками цього збору є підприємства, установи та організації, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Таким чином, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла, або придбавають житло вперше.

В якості доказу протиправності дії Управління Пенсійного Фонду України щодо відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна суди використали інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якими за позивачем зареєстрована лише квартира, придбана на підставі саме цього договору купівлі-продажу. Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Принагідно зазначити, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначена Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787. Пунктами 3, 5 цього Порядку передбачено, що таке повернення здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.