На тех предприятиях, в учреждениях, организациях, где по характеру производства и условиям работы введение пятидневной рабочей недели нецелесообразно, устанавливается шестидневная рабочая неделя с одним выходным днем. При шестидневной рабочей неделе продолжительность ежедневной работы не может превышать 7 часов при недельной норме 40 часов, 6 часов при недельной норме 36 часов и 4 часа при недельной норме 24 часа (ч. 2 ст. 52 КЗоТ).

То есть вышеприведенной нормой ст. 52 КЗоТ запрещается только превышение указанной продолжительности работы.

При этом ч. 2 ст. 53 КЗоТ определено, что накануне выходных дней продолжительность работы не может превышать 5 часов.

Таким образом, поскольку продолжительность работы накануне выходного дня при шестидневной рабочей неделе составит 5 часов, а в ст. 52 КЗоТ запрещается превышение 6 часов работы, в приведенных нормах не усматривается противоречий.

Итак, если недельная норма рабочего времени работника составляет 36 часов в неделю, продолжительность его ежедневной работы в течение недели нужно распределить таким образом: с понедельника по пятницу – 6 часов, в субботу – 5 часов.

Соответствующий вывод приводится в [необходимо зарегистрироваться для просмотра ссылки].

Однако за таким распределением рабочего времени в течение недели получим не 36 часов, а 35 часа. И как тогда быть, если норма рабочего времени в неделю 36 часов, Минсоцполитики не указывает. Если даже сделать с понедельника по пятницу по 6 часов 12 мин, тогда будет превышении нормы ежедневной работы по 6 часов.

Зато Гоструда в письме от 16.11.2017 г. № 10998/4 /4.1-ДП-17 (см. ниже) отмечает: в случае нарушения работодателем ч. 2 ст. 52 КЗоТ или ч. 2 ст. 53 КЗоТ устанавливается следующая ответственность, а именно к должностному лицу субъекта хозяйствования в соответствии с ч. 1 ст. 41 КоАП (админштраф) и предприятия в соответствии с абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗоТ (штраф в размере одной минимальной заралаты).

ТЕКСТ ПИСЬМА

ЛИСТ

Про розрахунок норми тривалості роботи при тижневій нормі 36 годин

Департамент з питань праці Держпраці розглянув лист <...> щодо надання роз'яснень та повідомляє.

Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин.

Частиною другою статті 53 КЗпП України визначено, що напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

У разі порушення роботодавцем частини другої статті 52 КЗпП України чи частини другої статті 53 КЗпП України встановлюється наступна відповідальність, а саме до посадової особи суб'єкта господарювання відповідно до частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та суб'єкта господарювання відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України.

Додатково повідомляємо, що у разі виникнення додаткових питань можете звернутись до Міністерства соціальної політики України, оскільки відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 г. N 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики.

Разом з тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Директор

І. Дегнера