ПИТАННЯ: Чи обов’язково наказ про звiльнення працiвника має бути пiдписаний керiвником пiдприємства? Якщо такий наказ пiдписав не керiвник, чи може це бути пiдставою для оскарження наказу в судовому порядку?

ВIДПОВIДЬ: Згiдно з ч. 1 i 4 ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рiшення про його утворення або засновницький договiр, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб’єкта господарювання.

Статут суб’єкта господарювання має мiстити вiдомостi про його найменування, мету i предмет дiяльностi, розмiр i порядок утворення статутного капiталу та iнших фондiв, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, про органи управлiння й контролю, їхню компетенцiю, про умови реорганiзацiї та лiквiдацiї суб'єкта господарювання, а також iншi вiдомостi, пов’язанi з особливостями органiзацiйної форми суб’єкта господарювання, передбаченi законодавством. Статут може мiстити й iншi вiдомостi, що не суперечать законодавству.

Функцiї, права та обов’язки структурних пiдроздiлiв пiдприємства визначаються положеннями про них, якi затверджуються в порядку, визначеному стаг тутом пiдприємства або iншими установчими документами (ч. 2 ст. 64 названого Кодексу).

Отже, наказ про звiльнення i про прийняття на роботу має право пiдписувати та особа, за якою закрiплено таке право, в порядку, визначеному статутом пiдприємства або iншими установчими документами.


"Праця i зарплата" № 29 (1041), 2 серпня 2017 р.