ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

Лист ДФС від 13.01.2017 № 525/6/99-99-15-03-03-15

Про розгляд звернення

Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Агентства щодо необхідності реєстрації платником акцизного податку і повідомляє.

У зверненні Агентство зазначає, що здійснює діяльність на підставі договору морського агентування, є постійним представником судновласника, діє від його імені і за винагороду надає послуги в галузі торговельного мореплавства. При цьому, серед інших функцій, Агентство здійснює організацію доставки палива та паливно-мастильних матеріалів на судно.

Підпунктом 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів за певними кодами згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним.

Відповідно до підпункту 14.1.141 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Суб’єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Реалізацією пального для цілей розділу VI «Акцизний податок» Кодексу є будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у т.ч. передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника (абзац другий п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особливості оформлення агентської діяльності регламентуються главою 31 „Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання” Господарського кодексу України (далі – ГКУ). У частині, не врегульованій ГКУ, до агентських відносин застосовуються відповідні положення глави 68 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), якими регулюються відносини доручення (ст. 305 ГКУ).

Відповідно до частини 1 ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при провадженні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.

Особливості морського агентування регламентуються главою 5 „Морське агентування” Кодексу торговельного мореплавства України (далі – КТМУ).

Відповідно до ст. 116 КТМУ агентські організації (морські агенти) діють як постійні представники судновласника і за договором морського агентування за винагороду надають послуги в галузі торговельного мореплавства.

Зокрема, морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж та здійснює інші операції відповідно до ст. 117 КТМУ.

При виконанні договору морського агентування морський агент діє від імені судновласника.

Договір морського агентування, на підставі якого здійснює свою діяльність Агентство, за правовими ознаками і змістом відноситься до договорів доручення, вимоги щодо яких встановлені ст. ст. 1000 – 1009 ЦКУ.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. Повірений виконує дане йому доручення від імені та за рахунок довірителя.

Зазначаємо, що безпосередньо самі операції з організації доставки палива на судно від імені, за дорученням та за рахунок судновласника не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, оскільки Агентство не здійснює операцій з реалізації пального, визначених абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а здійснює, зокрема, послуги з організації постачання і обслуговування судна в порту як морський агент відповідно до ст. 117 КТМУ за договором морського агентування, то у цьому випадку Агентство не повинно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні.